30. Банківські перекази та розрахунки чеками

Банківські перекази -це доручення одного банку другому випла­тити отримувачу переказу певну суму грошових коштів.

Банківські перекази використовуються:

• при погашенні боргу за кредит;

• при видачі авансів;

• при врегулюванні рекламацій (претензій імпортера до експорте­ра, пов’язаних із неякісною, некомплектною поставкою товару тощо);

• при розрахунках по неторговельним операціям: виплата дивіден­дів; виплата внесків; вирішення сімейних фінансових питань (алімен­ти, спадщина).

2. Розрахунки чеками

Чек — це цінний папір, платіжний документ, який дає право на отримання в банку вказаної в ньому суми грошових коштів.

Види чеків:

• чек банку;

• чек клієнта;

• дорожній чек — це платіжний документ (грошове зобов’язання), яке містить наказ виплатити зазначену в ньому суму валюти її власнику.

Міжнародні розрахунки чеками застосовуються в тих самих випад­ках, що і банківські перекази.

31. Відкритий рахунок та авансові платежі

Відкритий рахунок означає, що експортер здійснює поставки товару та передає ТСД імпортеру, який проводить їх оплату в межах обумовле­ного терміну. При цьому експортер фактично кредитує імпортера.

Авансовані платежі.

Авансовані платежі передбачають, що імпортер проводить розра­хунки за поставки товарів в майбутньому. Виділяють 2 види авансова­них платежів:

2. Часткові авансовані платежі — це платежі, які становлять 10­15 % від вартості товару.

3. Повні авансовані платежі — це 100% попередня оплата майбут­ніх поставок товару.

32. Сутність, суб’єкти ,принципи і форми міжнародного кредиту

Міжнародні кредити (МК) — це відносини між суб’єктами ЗЕД з приводу надання і використання та повернення позики.

Основні принципи міжнародних кредитних відносин:

1)    повернення;

2)    терміновість;

3)    платність;

4)    забезпеченість;

5)    цільовий характер.

Основні форми міжнародних кредитів:

•   товарна форма (на неї припадає 90 % всього обсягу МК);

•   грошова форма (надання кредитів в основному у ВКВ).

Суб’єкти міжнародних кредитних відносин:

—   держава,

—   фірми,

—   банки,

—   державні установи,

—   міжнародні валютно-фінансові організації.

В залежності від цього виділяють наступні форми кредиту:

1. Міжнародний державний кредит.

2.  Фірмовий кредит.

3.  Банківський кредит.

4.  Кредит держаних установ.

5.  Кредит міжнародних валютно-фінансових організацій.

33. Системи оподаткування зед в Україні

Податкова система — це сукупність принципів, форм, методів, інституційних структур — органів податкової служби, за допомогою яких здійснюється стягнення податків, зборів державою з резидентів та нерезидентів.

Податкова система — це сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільових фо­ндів, які діють у встановленому законом порядку. Складається з пря­мих і непрямих податків. Прямі встановлюються безпосередньо на до­хід або власність платника податків, непрямі включаються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачем.

Основні принципи системи оподаткування в Україні:

1.   Стабільність податків — основні податки в Україні встановлю­ються у законодавчому порядку ВРУ на тривалий період часу.

2.  Рівна напруженість податків — незмінність податкової ставки протягом певного періоду часу (наприклад, ПДВ 20%). Обов’язковість сплати податків всіма суб’єктами господарської діяльності. Сплата податків повинна відбуватися у встановлений законодавством термін.

3.  Принцип соціальної справедливості. Всі суб’єкти господарської діяльності знаходяться в рівних економічних умовах і повинні сплачу­вати однакові податки по встановлених однакових ставках незалежно від форм власності, господарювання та регіонів, де здійснюється гос­подарська діяльність.

4.  Принцип стимулювання оподаткування. Ставки податків, які засто­совуються, повинні стимулювати розвиток відповідних видів виробництва.

В межах загальної системи оподаткування діє підсистема оподат­кування ЗЕД.

Основні принципи оподаткування ЗЕД в Україні:

1.   Податки і пільги, що надаються суб’єктам господарської діяль­ності, встановлює і відміняє лише ВР України на основі пропозицій Кабміну.

2.   Ставки податків для суб’єктів ЗЕД встановлює та відміняє ВР України.

3.   Рівень ставок податків для суб’єктів ЗЕД встановлюються вихо­дячи з таких передумов:

•    необхідність досягнення самоокупності суб’єктів ЗЕД;

•    необхідність забезпечення самофінансування;

•    необхідність досягнення бездефіцитності бюджету України.

4.   Стабільність оподаткування для суб’єктів ЗЕД. Стабільність кі­лькості і розміру податків для суб’єктів ЗЕД гарантується державою на термін не менше 5 років. Заборона встановлювати інші податки крім тих, що затверджені ВР України.

5.   Ставки податків є офіційними для суб’єктів ЗЕД і визначаються по товарній ознаці при експорті/імпорті товарів (митний податок).

6.   Ставки податків для суб’єктів ЗЕД повинні стимулювати експорт готової продукції, а не сировини.