У стадії ішемії – спостерігається вогнищева дистрофія кардіоміоцитів, блідість у зоні ішемії, міокард в’ялий, крововиливи.

Стадія некроза формується через 18-24 год. Некротична ділянка сіро-червоного кольору, обмежена стрічкою крововиливу, дещо виступає над поверхністю внаслідок набряку. В наступні дні ділянка жовто-сірого кольору. По периферії формується демаркаційний вал, який складається з лейкоцитів, фібробластів і макрофагів.

Стадія склерозу – очищення зони некроза від змертвілих клітин (макрофаги) проростання в неї спочатку пухкої сполучної тканини (грануляційної), згодом грубоволокнистої. В зоні некроза формується рубець- постінфарктний крупновогнищевий кардіосклероз.

Ускладнення при гострому інфаркті міокарда: кардіогенний шок (різке ослаблення скоротливої функції серця), фібріляція шлуночків ( скорочення лише окремих м’язових волокон, серце не скорочується), асистолія (зупинка серця), гостра серцева недостатність, міомаляція ( розплавення ділянки), гостра аневризма (органічний випин серцевої стінки у вогнещах некроза), розрив серця, пристінковий тромбоз, перикардит.

Хронічна ішемічна хвороба серця- морфологічно проявляється атеросклеротичним дифузним дрібновогнищевим кардіосклерозом, постінфарктним крупновогнищевим кардіосклерозом, міокардичним кардіосклерозом, хронічним аневризмом серця. Сполучна тканини заміщує місця дистрофії, атрофії, некроза кардіоміоцитів.

При хронічній ішемічній хворобі серця постійно існують умови для розвитку повторного інфаркта міокарда з усіма характерними ускладненнями.

Передінфарктний стан – стан гострої вогнищевої дистрофії міокарда, розвивається при ішемії міокарда від 20 до 40 хвилин, яке може перейти в інфаркт міокарда.

Передінсультний стан – це гстре порушення мозкового кровообігу, яке характеризується вогнищевою дистрофією, некробіозом нервових клітин, та поодинокими дрібними крововиливами, яке може призвести до загибелі нервових клітин.

Тема: “Аритмії серця”

Аритмії серця – це порушення частоти, ритму і послідовність серцевих скорочень. Аритмії виникають від порушення автоматизму, збудливості, провідності, комбіновані порушення автоматизму і провідності.

Причини аритмії: 1) Захворювання серцево-судинної системи: гіпертонічна хвороба, міокардіодистрофія, інфаркт міокарда, уроджені та набуті вади серця, нейроциркуляторна дистонія. 2) Позасерцеві хвороби (ендокринні і т.і.). 3) Дія хімічних і фізичних факторів.

Порушення автоматизму проявляється синусовою тахікардією, синусовою брадікардією, синусовою аритмією, атріовентрикулярний ритм, ідіовентрикулярний ритм.

Синусова тахікардія – це правильний ритм із частотою 90-150 ударів за хвилину в стані спокою. Тільки виражена тахікардія при органічних ураженнях міокарда може привести до серцевої недостатності.

Синусова брадікардія – це правильний ритм із частотою нижче 59-40 уд. за

1 хвилину . При синусовій брадікардії падає вінцевий і загальний кровоток.

Синусова аритмія - чередування тахікардії з брадікардією.

Атріовентрикулярний ритм – коли водійом ритма становиться атріовентрикулярний вузол, або верхня частина пучка Гіса. Частота імпульсу 40-60 уд. за 1хв.

Ідіовентрикулярний ритм (шлуночковий) – джерелом ритму стають пучок Гіса або волокна Пуркін’є. Частота пульсу не перевищує 40 уд. за 1 хв.

Атріовентрикулярний та ідіовентрикулярний ритм приводить до зниження вінцевого та загального кровообігу.

Порушення збудливості проявляється екстрасистолією, пароксизмальною тахікардією.

Екстрасистолія- передчасне, позачергове скорочення серця під впливом додаткового імпульсу (додаткові імпульси виникають в різних відділах провідної системи серця). Виділяють синусові, передсердні, передсердно-шлуночкові й шлуночкові екстрасистоли. Екстрасистолія небезпечна тим, що після нормального скорочення серця відбувається позачергове скорочення

( серце не наповнилось кров’ю), після чого виникає компенсаторна пауза. Тому період між двома нормальними скороченнями збільшується у 2 рази.

Пароксизмальна тахікардія – група екстрасистол, які повторюються з частотою (150-250 уд.за хв.) і виникають раптово.

Порушення провідності – це коли хвиля збудження не може подолати якоїсь ділянки провідної системи і затримується, це явище називається блокадою. Залежно від місця затримки імпульса розрізняють блокади передсердні, передсердно-шлуночкові, шлуночкові (пучок Гіса, волокна Пуркін’є). Блокади є повні (взагалі імпульси не проходять), неповні

(не проходять лише деякі імпульси). Блокади є синоартільна (випадають окремі серцеві цикли), внутрішньопередсердня, антріовентрикулярна, внутрішньошлуночкова (пучка Гіса, ніжок пучка Гіса). Самі небезпечні шлуночкові повні блокади, які призводять до порушення вінцевого і загального кровотоку.

Комбіновані порушення автоматизму і провідності проявляється:

мерехтіння передсердь ( частота 180-400 уд.за хв.),

миготіння передсердь ( частота 400-600 уд.за хв.),

мерехтіння шлуночків ( частота 150-300 уд.за хв.),

фібріляція шлуночків (безладне скорочення окремих м’язових волокон).

При фібріляції шлуночків скорочення серця не відбувається. Найкращий засіб- електрична дефібріляція.