Тема: Загальні реакції на ушкодження

Шок (фр. сhoc – удар, поштовх) – гостро розвиваючий, небезпечний для життя патологічний процес, обумовлений дією на організм дуже сильного патогенного подразника і характеризується двохфазною зміною ЦНС, зменшенням кровопостачанням тканин кров’ю, внаслідок порушення мікроциркуляції; падіння артеріального тиску, зменшенням об’єма циркуляційної крові (ОЦК), порушення реологічних властивостей крові.

При шоку іде тяжкий розлад кровообігу, дихання, ЦНС та обміну речовин.

Стадії шоку: зміна цнс

1. еректильна стадія (лат. erectum – напружений) – характеризується

збудженням нейронів, активація симпатико-адреналового, гіпофізірно-

надниркового впливу на організм; підвищенням активності функціональних

систем організму, тахікардія, артеріальна гіпертензія, перерозподіл крові,

тахіпноє, збільшення легеневої вентиляції.

2. торпідна (лат. torpidus – заціпенілий) – характеризується

пригніченням нейронів, зниженням впливу симпатико-адреналової,

гіпофізарно-надниркової систем; ослабленням центральної гемодинаміки –

артеріальний тиск падає, зменшується ОЦК; порушується система

мікроциркуляції – розширюються судини, збільшується їх проникливість;

зменшується альвеолярна вентиляція, виникає тяжка гіпоксія (яка і визначає

тяжкість шокового стану), токсемія, ДВЗ-синдром.

При шоку виникає:

“Шокові легені” – порушення мікроциркуляції приводить до крововиливів, ателектаз в легені.

“Шокові нирки” – виникає ішемія кіркової речовини нирки (вони бліді), пірамідки повнокровні, приводить до зменшення функції нирки.

Види шоку: травматичний, опіковий, гемотрансфузійний, анафілактичний, інфекційно-токсичний.

Травматичний шок – виникає при травмах, завжди проходе пошкодження нервових закінчень, стовбурів, сплетінь; перебіг усугубляється крововтратою та інфікуванням ран.

Опіковий шок – залежить від площі і степені опіків, рано виникає токсемія, порушується бар’єрна функція шкіри, втрати плазми через опікову поверхню , гемоліз еритроцитів, гемоглобінурійний нефроз.

Гемотрансфузійний шок – виникає внаслідок переливання крові донора несумісної з кров’ю реципієнта, зміна білків крові, гемоліз еритроцитів, активація фібринолітичної системи – багаточисельні крововиливи та кровотечі, гемоглобінурійний нефроз.

Анафілактичний шок – розвивається алергічна реакція негайного типу, на введення алергену (найчастіше ліків), характеризується падінням артеріального тиску, ДВЗ-синдром, бронхоспазмом, інтерстеціальним набряком головного мозку, легень, міокарда, печінки.

Інфекційно-токсичний шок – розвивається при інфекційних хворобах, характеризується токсемією, артеріальною гіпотензією, гемолізом еритроцитів, гемоглобінурійним нефрозом.

Синдром тривалого роздавлювання (раш–синдром) виникає внаслідок компресії на кінцівки різними уламками будівель, шахт при дорожньо-транспортних подіях.

При звільненні компресії виникає небезпека:

1. нейрорефлекторний, нейрогуморальний (больовий, шокогенний) вплив на організм ураженої кінцівки;

2. токсемічний (надходження в кров продуктів розпаду травмованих тканин);

3) втрата плазми крові;

4) порушення функції нирок.

Колапс (лат. collapsus – падіння) – гостра судинна недостатність, яка характеризується падінням артеріального тиску, внаслідок вираженого падіння тонусу судин або зменшенням ОЦК.

Непритомність (зомління) – короткочасна втрата свідомості внаслідок недокрів’я головного мозку .

Стрес – неспецифічна реакція адаптації організму у відповідь на дію надмірних або патогенних подразників, яка порушує гомеостаз але направлена на зміну реактивності з метою виживаємості організма.

Причини стресу: любі сильні подразники – переохолодження, перегрівання, надмірні фізичні навантаження і нерухомість, травми, наркотики, яди, гіпоксія, психоемоційні напруги і т.д.

Стадії стресу (стадії адаптації):

1. Реакція тривоги – активізація симпатико-адреналової та гіпофізаоно-надниркової систем приводить до активації обміну речовин, дихання, кровообігу, для боротьби з стресовими факторами.

а) фаза шоку ( порушуються функції організму );

б) фаза противошоку (активація захисних реакцій)

2. Стадія резистентності – організм справляється з стресовим фактором і всі функції відновлюються. Стадія адаптації (пристосування).

3. Стадія виснаження – ослаблення синтетичних процесів у тканинах, пригнічення фізіологічних систем, проявляється шоком, комою, тяжким порушенням органів та систем, втратою адаптованих механізмів.

Внаслідок частих стресів, організм не справляються з стресовими факторами, іде ушкодження органів та систем, виникають хвороби адаптації: гіпертонічна хвороба, виразкова хвороба, ішемічна хвороба серця, зниження імунітету, цукровий діабет, прискорюється старіння.

Кома (гр. koma – глибокий сон) – крайнє тяжкий стан організму, який характеризується глибоким пригнічення ЦНС, стійкою втратою свідомості, втратою реакції на зовнішні подразники і глибоким розладом життєвих функцій організму.

Механізми розвитку ком – інтоксикація, кисневий і енергетичний голод мозку, порушення киснево-основного, електролітного і водного балансу організму.

Види ком: уремічна, печінкова, гіперглікемічна, гіпоглікемічна.

Уремічна кома: виникає при нирковій недостатності, коли продукти метаболізму не виводяться з сечею, накопичуються у крові і викликають отруєння організму.

Печінкова кома: виникає при печінковій недостатності, печінка не знешкоджує токсичні речовини, вони накопичуються у крові і викликають інтоксикацію.

Гіпергілкемічна кома: виникає при збільшенні рівня глюкози у крові, накопичення в крові недоокислених продуктів обміну, порушується киснево-основна рівновага

Гіпоглікемічна кома: виникає при різкому зниженні рівня цукру в крові, виникає гострий енергетичний голод мозку.