5.5. Динаскордієрит.

Кордієрит 2MgО2Al₂О₃ 5SіО₂ топиться з розкладом при температурі близько 1460 ^оС. Утворення рідкої фази в суміші кордієриту з кварцом компенсує об'ємні зміни оксиду силіцію. Введення кордієриту дещо зменшує вогнетривкість, але підвищує термостійкість. При додатку 10% кордієриту вогнетривкість динаскордієриту 1610 ^оС, а термостійкість 16 теплозмін (проти 1-2 теплозміни для звичайного динасу).

Технологія виробництва полягає в тому, що в динасову шихту вводять попередньо синтезовану шпінель MgОAl₂О₃, яка вже при випалі виробів з тонкомеленою кварцитовою складовою утворює кордієрит. Сама кордієритова зв'язка, як і кварцове скло, має винятково низький ТКЛР, що дорівнює 0,5310^-6 град^-1.

5.6. ЛЕГКОВАГОВИЙ ДИНАС.

Легковаговий теплоізоляційний динас отримують методом вигоряючих додатків. Пористість динасу 50-55% досягається при введенні в шихту 30-35% коксику. Змішування і пресування виробів проводять за прийнятою для динасових виробів технологією. Найбільшу складність у зв'язку з повільним вигорянням коксу викликає випал виробів. Легковаговий динас випалюють разом із звичайним динасом у верхніх рядах садки при слабковідновному середовищі.

Вогнетривкість легковагового динасу 1680-1700 ^оС, температура деформації під навантаженням 1620-1640 ^оС, теплопровідність при 1000 ^оС 0,69 Вт/(мК).

5.7. БЕЗВИПАЛЬНИЙ ДИНАС.

В окремих випадках безвипальний динас має низку переваг перед випаленими виробами. До них можна віднести відсутність браку при випалі (брак випалу виробів великої маси може досягати 50%), підвищення термічної стійкості. Структура і фазовий склад безвипальних виробів формуються під час експлуатації і є у відповідності з температурами служби, що обумовлює менші внутрішні напруження.

Безвипальний динас отримують з подрібненого черепу бракованих виробів або випаленого (тридимітизованого) кварциту з додатками невипаленого кварциту. За іншою технологічною схемою кварцит випалюють при температурі не нижче 1600 ^оС. При цьому деяка частина кварциту переходить в скло. Осклований кварцит при нагріванні розширюється приблизно в два рази менше, ніж невипалений.

Вироби з осклованого кварциту отримують з використанням різних зв'язок і різними методами: на вапняній зв'язці за звичайною технологією (виключаючи випал); на зв'язці гідросилікатів кальцію при автоклавній обробці; на фосфатних зв'язках при подальшій термообробці при температурі 400 ^оС.

При гідротермальній обробці тверднення сирівцю відбувається в автоклаві при температурі 150-170 ^оС і тиску водяної пари близько 800 кПа. Час тверднення в залежності від об'єму виробів складає 10-15 год.

Для отримання динасу на фосфатних зв'язках використовують ортофосфорну кислоту Н₃РО₄ або алюмофосфати різної ступені заміщення. В першому випадку динасова шихта (без додатку вапна) зволожується ортофосфорною кислотою і піддається термообробці при 250-300 ^оС. При цьому утворюється пірофосфат силіцію SіО₂Р₂О₅, який має полімерну структуру і зв'язує зерна кварциту в міцну каменеподібну монолітну структуру. При високих температурах (1300-1450 ^оС) Р₂О₅ звітрюється.

В другому випадку до динасової шихти додають алюмофосфати, які при кімнатній температурі володіють клейкими властивостями. Сирівець піддають термообробці при 400 ^оС, вироби при цьому набувають міцність каменю.