Бароко в укр. Архітектурі

Яскравими бароковими зразками архітектури є пам’ятки кам’яного будівництва українських земель на захід від Дніпра, що належали до Речі Посполитої. Один з кращих в Україні адміністративних будинків – ратушу в Бучачі споруджено близько 1750 р. Над її створенням працювали архітектор Б. Меретин (р. н. невід. – 1759) та скульптор Й. Пінзель (р. н. невід. – 1761). Фасади ратуші оформлені коринфським орденом і великою кількістю скульптур (спочатку їх налічувалось 30, збереглось 9). Ратуша вражає зібраністю, витонченістю пропорцій і закінченістю деталей.На замовлення і при фінансовій підтримці графа М. Потоцького (1712–1782), Б. Меретин та Й. Пінзель звели низку визначних пам’яток пізнього бароко, які сформували образ міста: придорожня фігура св. Іоанна (1750), міська ратуша і придорожня фігура св. Анни (1751), монастир отців Василіянів (1751–1753), Парохіяльний костел (1761–1765), церква Покрови Пресвятої Богородиці (1764).

Архітектурний стиль бароко та рококо знайшов різний вияв у чотирьох шедеврах Галичини: церкві св. Юра та Домініканському костелі у Львові, Домініканському костелі у Тернополі й Успенському соборі Почаївської лаври.

Помітною пам’яткою бароко є костел Здвиження та св. Йосипа (1752–1766, арх. Ц. Романуса), який розташований навпроти Підгорецького замку (Львівська обл.)

Яскраву сторінку національного зодчества епохи Бароко становить дерев’яна архітектура. Храмове будівництво представлено низкою збережених пам’яток Волині, Галичини, Закарпаття. У Галичині поширився тип дерев’яної тризрубної церкви з трьома верхами. Найвизначнішими спорудами, де найповніше і найяскравіше сконцентрувались творчі досягнення народних майстрів галицького дерев’яного будівництва, є церква св. Юра та Воздвиженська церква в Дрогобичі.

Розвиток архітектури сприяв піднесенню скульптури. Головним напрямом розвитку української скульптури в добу Бароко залишалася система оздоблення іконостасів. Її традиції були закладені ще на рубежі ХVІ–ХVІІ ст. і суттєвих змін не зазнали, обмежуючись лише вдосконаленням техніки виконання робіт. Основним матеріалом було дерево та камінь.

Охарактеризуйте романтизм як напрямок укр.КультуриХіХст.

З 1820-х і до 1860-х рр. для української літератури характерний романтизм. Одними з перших праць у романтичному стилі вважаються твори: П. Гулака-Артемовського (1790–1865) «Твардовський», твір опублікований в «Вестнике Европы» в 1827–1828 рр.; Л. Боровиковського (1808–1889) «Молодиця» та «Пир Владимира Великого»; М. Максимовича «Малороссийские песни» (1827). Розквіт української романтичної поезії припадає на 30–40 рр.

ХХ ст. (Л. Боровиковський, А. Метлинський, Є. Гребінка, М. Костомаров, Т. Шевченко та ін.) Завершують романтизм в українській літературі збірки «Поезія Іосифа Федьковича» (1862), «Українські оповідання» (1863) О. Стороженка (1806–1874) та романтичні казки М. Вовчка (1833–1907)1860-х рр.

На добу Романтизму припадає і становлення як художника Т. Шевченка, діяльність якого ослабила засилля академізму. Автопортрети Т. Шевченка 1843 р. і 1845 р. позбавлені романтичного захоплення і наближені до реалізму. В ескізі «Розп’яття» (1850) трагічна тема набула іншого змісту і не стільки узалежнювалась від його власних переживань, скільки розкривала програму романтизму – це свобода духу, свобода творчих можливостей, вільний розвиток людини, визволення від будь-якого сковування і поневолення. У неволі Т. Шевченко малював потрети, краєвиди, побутові сцени, просякнуті поетичністю і тонкою емоційністю.

Романтизм у малярстві представлений переважно портретами.

Популярним був штамп, а не глибоке вивчення життя. На західноукраїнських землях не зазнав диференціації лише портрет вищого духовенства, зберігши станові й стильові риси ідеалу минулого століття. Романтичний період у Галичині ознаменувався влаштуванням у Львові великих художніх виставок, які стали новим явищем у культурному житті. Ці виставки відбулись в 1837 р. і 1847 р.

ментальність українського народу, для якого романтизм є органічним елементом світобачення будь-якої доби.

7 варіант