Охарактеризуйте провідні художні напрямки укр.. Культури другої половини XVIII-xiXст.

Для цього часу характерні дві тенденції – збереження національно-культурної ідентичності (народництво) та пересадження на український ґрунт новітніх європейських зразків художнього самовираження (модернізм).

Класицизмом позначено античне мистецтво як зразкове, досконале, віртуозне тощо. Для класицизму як художнього стилю в мистецтві характерний раціоналізм, нормативність, монументальність, благородність та зрозумілість. Естетика класицизму почала розвиватись ще в добу пізнього Відродження в Італії, але як цілісна художня система класицизм сформувався і найповніше розкрився у Франції в другій половині XVII ст. і домінував в Західній Європі до початку ХІХ ст. Найяскравіше цей стиль відображено в архітектурі.

Популярним стає модерн, який дещо протиставлено історизму й еклектиці. Велика увага приділялась опрацюванню функціональних питань, використанню нового будівельного матеріалу – залізобетону, металу, скла, кераміки. Відбулося створення системи конструктивних і художніх ознак нового архітектурного стилю,прагнення загального оновлення мистецтва, відмова від ордерної системи і будь-яких форм минулого.

Стиль модерн склався в умовах швидкого розвитку індустріального суспільства і піднесення національної свідомості. Розрізняють три різновиди стилю: чистий модерн, стилізаторський, раціоналістичний (у раціоналістичному закладені риси майбутнього функціоналістичного конструктивізму).

У модернізмі відбувалися важливі процеси осмислення нових художніх ідей, пошуку форм. Копіювалися природні форми, передусім рослинні.

НА початку XX ст. важливим стильовим керунком був неокласицизм, викликаний прагненням до архітектури високої художньої виразності. Неокласицизм заохочувався в спорудах

державних установ, банків, для створення величних будівель. Це явище було типово російське, воно не мало будь-яких зарубіжних виявів.

5 варіант

Класицизм в укр.. культурі. – стр.1

Що вам відомо про національно-культурний рух шістдесятників

опозиційний рух у культурному середовищі –шістдесятників, які захист української культури перетворили в основний рупор боротьби за державний суверенітет та незалежність. У незалежній Україні культура, попри історичні, економічні, політичні, правові та організаційні труднощі, розвивається у всіх сферах та напрямах.

Найпомітнішим культурним проривом періоду хрущовської відлиги став вихід на арену культурно-історичних процесів шістдесятників – представників нової генерації борців за порятунок нації, її духовності, культури, мови тощо. Це були люди різних професій, здебільшого творча молодь – поети, прозаїки, критики, перекладачі, художники, науковці, студенти, робітники різних переконань та поглядів. Серед них: І. Дзюба, І. Світличний, Є. Сверстюк, І. Драч, М. Вінграновський, В. Симоненко, Ліна Костенко,В. Шевчук, Є. Гуцало, А. Горська, В. Кушнір, В. Стус, Д. Павличко та ін. До мистецької когорти шістдесятників входили М. Осадчий, В. Мороз, В. Чорновіл та ін. Новаторська діяльність українських митців значно вплинула на процес культурно-національного пробудження України. Відродження розпочалось із захисту мови, історії, етнографії тощо. У відповідь на утиски збоку влади в колі шістдесятників почала створюватись і поширюватись література самвидаву, здебільшого присвячена питанням розвитку української культури.

6 варіант