Екзогенні процеси

22)Екзогенні процеси  – геологічні процеси, що відбуваються на поверхні Землі та в її приповерхневих шарах (вивітрювання, денудація, абразія, ерозія, діяльність льодовиків, підземних вод); зумовлені, головним чином, енергією со1нячної радіації, силою тяжіння і життєдіяльністю організмів; тісно пов'язані з ендогенними процесами. Протилежне – ендогенні процеси.

ЕКЗОГЕННИЙ – зумовлений зовнішніми причинами; який утворився на земній поверхні й у верхній частині земної кори під впливом процесів вивітрювання, діяльності води й організмів (про мінерал і мінеральний комплекс).

23)Морські відклади

Морські2 відклади — донні осади сучасних і древніх морів і океанів Землі. Переважають над континентальними відкладами, складаючи більше 75% загального об'єму осадової оболонки континентів і практично весь осадовий чохол сучасного Світового ок.

До М.в. належать більшість вапняків, доломіту, мергелей, кременистих і глинистих порід, значна частина алевролітів, пісковиків, конґломератів. Багато метаморфічних гірських порід (ґнейси, сланці, мармури) спочатку нагромаджувалися як М.в.

Класифікація

За походженням діляться на теригенні, біогенні, вулканогенні і хемогенні.

За речовинним складом на алюмосилікатні (уламкові і глинисті), карбонатні (вапнякові і доломітові), кременисті, залізисті, сапропелеві, фосфатні і ін.; нагромаджуються в широкому діапазоні фаціальних умов.

За глибиною басейну розрізнюють мілководні (до 200 м) і глибоководні (200 — 11000 м).

24)Морфоструктури  – великі нерівності рельєфу континентів або дна океанів, у виникненні яких головна роль належить ендогенним процесам. До морфоструктур відносять низовини, рівнини, плато тощо. Найбільші М. – виступи материків, серединно-океанічні хребти і т.д. Іноді одні й ті ж елементи рельєфу різні автори відносять до морфоструктур або морфотектур (геотектур).

25) Геохі́мія — наука про хімічний склад Землі і закони поширення, поєднання і руху атомів хімічних елементів та їх стабільних ізотопів у різних оболонках земної кулі.

За визначенням В. І. Вернадського, геохімія — наука, що вивчає «історію хімічних елементів планети», досліджує хімічний склад Землі, окремо геосфер, порід і мінералів, на хімічній основі пояснює походження та історію Землі.

Геохімія як наука виникла на початку XX століття. Розвиток і становлення геохімії пов’язані з іменами В. І. Вернадського, О. Є. Ферсмана, О. П. Виноградова та інших.

Складається з регіональної геохімії, геохімії елементів і процесів, геохімії ізотопів, гідрогеохімії, біогеохімії, радіогеохімії та ін. Методологія геохімії: метод глобальних і локальних геохімічних констант — кларків елементів; геохімічний цикл; геохімічного картування і районування, датування — абсолютна геохронологія; методи фізико-хімічного аналізу парагенезисів мінералів.

26)Розрив  – загальна назва багатьох видів тектонічних порушень суцільності верств земної кори, які супроводжуються переміщенням розірваних частин геологічних тіл один відносно одного, серед яких у залежності від переміщення крил і положення зміщувача розрізняють (морфологічна класифікація): підкид, скид, зсув і їх різновиди (насув, підсув, шар'яж, розсув) або поєднання (зсуво-скид, скидо-зсув). З позицій нафтогазовидобування важливим є співвідношення амплітуди розриву і товщини продуктивних пластів, що зумовлює наявність чи відсутність контактів однойменних і різнойменних пластів по площині розриву, гідрогазодинамічного зв’язку. В Україні поширені в Карпатах, Кримських горах, на Донецькій височині. Син. – розрив тектонічний, розривне порушення.