1. Поняття «комунікації». її сутність та види.
Комунікація (лат. communicatio), буквально означає «загальне» або «розділяй всіма ».У практичному плані – це процесс обміну ідеями та інформацією між двома і більше людьми, щоведе до взаємногорозуміння.
Комунікації поділяються на такі види: міжособистісніабоорганізаційнікомунікаціїнаосновіусногоспілкування; комунікації на основі письмового обміну інформацією. Міжособистісні комунікації в свою чергу поділяються на: формальні або офіційні. Дані Комунікації визначаються політикою, правилами, посадовими інструкціями певної організації і здійснюються за формальними каналами; неформальні комунікації, які не дотримуються загальними правилами певної організації; вони здійснюються згідно з усталеної системи особистих стосунків між працівниками організації.
Т
ипова
інформація, що передається по каналах
неформальних комунікацій: майбутні
скорочення виробничих робітників, нові
заходи по покаранням за запізнення,
зміну в структурі організації, прийдешні
переміщення і підвищення, детальний
виклад суперечки двох керівників на
останній нараді зі збуту, хто кого
призначає побачення після роботи і т.
д. Серед формальних організаційних
комунікацій виділяють: вертикальні,
коли інформація переміщується з одного
рівня ієрархії на інший; горизонтальні
між різними підрозділами, які призначаються
для координації діяльності різних
підрозділів. Вертикальні
комунікації
в свою чергу
поділяються
на:
висхідні,
коли інформація
передається
знизу
вгору
(з нижчих
рівнів
на вищі). Цей тип комунікацій
містить
інформацію,
необхідну для менеджерів для оцінки
тієї
сферидіяльності,
за яку вони несуть
відповідальність;
спадні,
що
здійснюються
зверху
вниз. Цей тип комунікацій
безпосередньо
пов'язаний
з керівництвом і контролем за працівниками.
Міжособистісні комунікації поділяють
також на: вербальні (словесні); невербальні,
покликані здійснити обмін інформацією
без застосування слів, наприклад за
допомогою жестів, інтонацій голосу,
міміки і т.д.
2.Модель комунікаційною процесу та характеристика її складових.
Маркетингова політика комунікацій - це комплекс заходів, які використовує фірма для інформування, переконання чи нагадування споживачам про свої товари (послуги). Маркетингова політика комунікацій реалізується за допомогою від-повідного процесу, логічна послідовність якого складається з таких елементів: відправник (джерело інформації) - фірма, яка пропонує свої товари чи послуги і надсилає відповідну інформацію про них, адресуючи її своєму цільовому ринку; кодування - перетворення думок, суджень, вражень, знань у символічну, зручну для споживача і ефективну з погляду завдань комунікації форму; звертання – набір символів і момент їх передач іцільовому ринку; засоби поширення інформації - канали комунікації (зв'язку) з цільовим ринком і конкретні носії інформації; декодування – розшифровка звертання, в ході якого символи, які надходять по комунікаційних каналах, набувають для споживача конкретного значення; отримувач - споживач, якому передається інформація про товари чи послуги фірми; зворотна реакція – відгуки споживачів, їх дії в результаті отримання і декодування звертання; зворотний зв'язок – частина зворотної реакції, яку отримувач доводить до відома відправника; перешкоди – можливі небажані або невраховані втручання у процес маркетингової комунікації.
3.Маркетингові комунікації як складова масових комунікацій
Маркетинг одночасно є система мислення і система дії. Для ефективного втілення стратегічний вибір, який зробило підприємство, повинний бути підтриманий динамічними програмами дій, інакше шанси комерційного успіху незначні.
Щоб успішно продавати, недостатньо запропонувати товар по привабливій ціні через розгалужену збутову мережу. Необхідно добитися того, щоб відмітні властивості товару стали відомі цільовій групі покупців. Отже, умовою ефективної маркетингової стратегії є розробка програми комунікації з двома взаємозалежними цілями : ЗРОБИТИ ТОВАР (ПІДПРИЄМСТВО) ВІДОМИМ І ЗРОБИТИ ПРИВАБЛИВИМ.
Така програма використовує: рекламу, стимулювання збуту, publicrelation, персональні продажі. Маркетингова я комунікація – це сукупність сигналів, що виходить від підприємства на адрес урізноманітних аудиторій: посередників, постачальників, акціонерів, органів управління, власного персоналу. Основними засобами комунікації, що називаються комплексом просування, є реклама, персональний продаж, стимулювання збуту і зв'язки з громадскістю.
Маркетингова комунікація охоплює будь-яку діяльність підприємства, що спрямована на інформування, переконання, нагадування споживачам та ринку в цілому про свої товари і свою діяльність.
·Реклама - будь-яка форма безособового представлення і просування ідей, товарів і послуг, що виходить від чітко визначеного спонсора .
·Стимулировання збуту - охоплює всі тимчасові і як правило, локальні заходи, що заохочують купівлю або продаж товарів і послуг та приводять до негайної зміни поведінки агентів ринку.
·PR - зв'язки з громадскістю - довгострокові заходи, що спрямовані на досягнення відносин взаєморозуміння між підприємством і громадскістю, діяльность, що формує позитивний імідж фірми.
·Персональний продаж - усне представлення товару в ході бесіди між продавцем і покупцем, або спеціально організовані контакти продавця і покупця.
У доповненні до цих традиційних засобів варто згадати такі як салони, ярмарки, виставки, поштова розсилка, телемаркетинг, продаж по каталогах, Інтернет і т.і.
4. Процес маркетингових комунікацій та характеристика його складових.
Маркетинговая комунікація - це сукупність сигналів, що виходить від підприємства на адресу різноманітних аудиторій: посередників, постачальників, акціонерів, органів управління, власного персоналу. Основними засобами комунікації, що називаються комплексом просування , є реклама, персональний продаж, стимулювання збуту і зв'язки з громадскістю.
Маркетингова комунікація охоплює будь-яку діяльність підприємства, що спрямована на інформування, переконання, нагадування споживачам та ринку в цілому про свої товари і свою діяльність.
У доповненні до цих традиційних засобів варто згадати такі як салони, ярмарки, виставки, поштова розсилка, телемаркетинг, продаж по каталогах, Інтернет і т.і. Кожна складова має свої особливості, специфічні заходи і прийоми, але слід пом′ятати, що всі вони взаємопов′язані і доповнюють одна одну. Основні характеристики складових маркетингових комунікацій. Реклама:
- експресивний характер, можливість ефективно уявити товар, саму фірму;
- масове охоплення аудиторії;
- можливість багаторазового обертання, спроможність до умовлянь і переконань;
- суспільний характер;
- спроможність вести тільки монолог з аудиторією споживачів;
- потреба великих асигнувань.
Персональні продажі:- особистий характер;
- безпосереднє, живе спілкування з аудиторією у формі діалогу;
- примус до зворотного реагування;
- найбільша вартість серед усіх засобів просування в розрахунку на один контакт.
Пропаганда: - інтенсивний характер;
- одиничне, немасове охоплення аудиторії, можливість разового обертання;
- найбільша ефективність примуса до покупки; - відносно невелика вартість проведення; - наявність добровільних пропагандистів із числа споживачів продукції або робітників фірми; - достовірність запропонованої інформації.
“Паблікрілейшнз” - висока достовірність інформації в очах споживачів, тому що її подають у вигляді новин а не оголошень;
- широке охоплення аудиторії; - ефект, що довго діє; зміст інформації фірма не завжди в стані контролювати; дуже часто доповнює рекламу, рідко існує самостійно.
Стимулювання збуту:
- принадність заходів стимулювання збуту в очах споживачів;
- примус до здійснення покупки;
- імпульсивний характер;
-короткодіючий ефект, котрий неприйнятний для формування стійкої відданості одній марці товару;
- підвищується ефективність при застосуванні разом із рекламою.