Наркотики

Наркотична речовина лікарський препарат, який виявляє стимулювальну, галюциногенну та іншу специфічну дію на центральну нервову систему. Наркотичні речовини, до постійного вживання яких виробляється пристрасть, називають наркотиками. Число наркотичних речовин невпин­но зростає. Ще в 1972 р. налічувалося понад 200 лікарських препаратів, застосування яких може сприяти формуванню у хворих нестримного хво­робливого прагнення до їх уживання. До цих речовин належать похідні опіуму, кокаїн, індійська конопля, психостимулятори, галюциногенні та гіпногенні речовини, героїн, деякі засоби побутової хімії тощо.

Наркотики можуть бути у вигляді розчинів, порошків, таблеток і вхо­дити до складу цигарок. Частіше наркотики вводять в організм за допомо­гою шприців в умовах, які не завжди забезпечують стерильність. Якщо «ко­лються» в компанії, то здебільшого користуються одним шприцом. У ре­зультаті крапля чужої крові потрапляє в організм іншого наркомана і стає причиною зараження інфекційними хворобами, в тому числі й СНІДом.

Наркоманія, токсикоманія та алкоголізм належать до класу наркологічних захворювань, в основі яких лежить спільна ознака формування хворобливої психічної та фізичної залежності. Наркоманія й токсикома­нія за загальними закономірностями формування, клінічним перебігом і прогнозом являють собою єдину хворобу. Ці наркологічні хвороби, як і алкоголізм, мають на меті полегшити життя шляхом уживання речовин, що змінюють свідомість, викликають почуття комфорту, задоволення і навіть ейфорії — «кайфу» на жаргоні наркоманів. Разом з тим наркома­нія і токсикоманія, на відміну від алкоголізму, характеризуються надзви­чайно швидким формуванням залежності від певної речовини та стрімким перебігом захворювання. Зловживання алкогольними напоями і фор­мування пияцтва відбувається роками. Формування наркоманії й токси­команії до появи наркозалежності вимірюється тижнями й днями, а ге­роїн зумовлює залежність навіть після однієї-двох ін’єкцій.

Наркоманія, токсикоманія та алкоголізм поширюються в усьому світі надзвичайно високими темпами. Як зазначають американські дослідни­ки, тільки впродовж п’яти років (1965 1969 рр.) кількість людей, що зловживали наркотиками, збільшилася в 5 разів. Ще в 1971 р. президент США Р. Ніксон заявив: «Якщо ми не зруйнуємо наступ наркотиків, то наркотики зруйнують нас». Нині вживання марихуани в країні досягло 15 тис. т. Аналогічна ситуація склалася і в інших індустріально розвине­них країнах.

Наркоманія значно поширюється і в Україні. У 2008 р. загальна кількість ін’єкційних споживачів наркотиків серед ВІЛ-позитивних ста­новила 72 669 осіб (68 чоловік на 100 тис. населення). За даними Міністер­ства внутрішніх справ України, на 01.01.2008 р. на обліку перебувало 173 594 споживачі наркотиків (у 2007 p. 152 тис.).

Найбільш розповсюдженими наркотиками в Україні є опіати, мариху­ана та синтетичні психотропні речовини.

(10.9)

Наркоманія і токсикоманія особливо поширені серед молоді. До сьо­мого класу школи з наркотиками й токсичними речовинами ознайом­люється від 5 до 15% учнів, а серед старшокласників 20%. У московсь­ких навчальних закладах ці речовини «куштували» 22 % учнів професій­но-технічних училищ і 15 % студентів. Експерти ВООЗ зазначають, що на потяг до вживання наркотиків діє один або кілька мотивів, зокрема:

• задоволення цікавості відносно дії наркотичного чи іншого одурманювального засобу;

• наслідування «авторитетам» або «випробування відчуття» належ­ності до певної групи:

• стимулювання психічних і творчих процесів, досягнення «особливої» ясності міркувань, «творчого натхнення», уміння по-особливому сприй­няти музику, живопис тощо;

• вилив певної «моди» на наркотики в колі молодих людей.

Спільним для стану наркотичного сп’яніння, незалежно від уживаних засобів, є зміна ясності свідомості, поліпшення настрою і розлад фізич­них функцій. Наркоман безпричинно посміхається, здійснює безладні рухи. У разі глибшої зміни свідомості настає малорухливість. розслабленість, спонтанна балаканина, зникає реакція на звичайні зовнішні подразники. Зміна настрою та балакучість супроводжуються руховою активністю. Вони швидко змінюються роздратуванням, нудьгою або злісною гнівли­вістю. Порушення фізичних функцій виявляється почервонінням або зблідненням обличчя, потовиділенням. Очі мають особливий блиск. Зіниці роз­ширені або звужені. Рухи, як правило, розмашисті, хода нестійка, з хи­танням. Мова нерозбірлива й плутана.

Характерним проявом хвороби є регулярність уживання наркотиків. Починаючи з першого разу, інтенсивність наркотичного дурману посту­пово спадає, оскільки організм адаптується до нього. Для досягнення по­чаткових відчуттів наркоман чи токсикоман збільшує частоту прийман­ня і дозу наркотичної речовини. При цьому стійкість організму хворого до дії наркотика зростає. У результаті він здатен уживати дози, які знач­но перевищують смертельні. Виникають захисні фізіологічні реакції на приймання наркотика: нудота, шкірний свербіж, почервоніння обличчя, зміна пульсу та артеріального тиску.

Перехід у розгорнуту стадію захворювання характеризують такі зміни. Настає нездоланне психічне прагнення до наркотиків. Без них хворий відчуває постійний дискомфорт, що супроводжується тяжкими фізични­ми розладами від депресивного стану, тривожного неспокою, страху до сильного емоційного й рухового збудження. Виникають гнів, зло­бливість та агресивність щодо оточення. До психічних розладів додають­ся порушення функціональної діяльності внутрішніх органів і систем: роз­лади сну, діяльності травного каналу, сильне потовиділення тощо.

У інших хворих найтиповішими фізичними проявами абстиненції с силь­ні болі в ділянці великих суглобів (коліна, ліктя, плеча). М'язи тіла значно (10.9)

(10.9)

напружуються. Відбуваються судомні напади з втратою свідомості. Хворий корчиться в судомах, наче під час епілептичного нападу. Якщо йому своє­часно не надати допомогу, може настати смерть. Варто зауважити, що кож­ний наркотик мас свої характерні симптоми абстиненції. У наркоманів чи токсикоманів відмічаються такі ускладнення, як гострі психози, деградація особистості, хронічні захворювання внутрішніх органів і нервової системи. Па цьому етапі захворювання хворі часто роблять спроби самогубства.

Часто використовують сурогати опію, в яких містяться морфін, кодеїн та інші алкалоїди. Вживання опіатів спричинює тромбофлебіти, серцево-судинну недостатність, дихальну аритмію тощо. Дуже небезпечними нар­котиками є барбітурати похідні барбітурової кислоти, які в клінічній практиці застосовують як снодійний засіб. У разі передозування цих пре­паратів порушується свідомість, з'являється дихальна аритмія, гіпотер­мія і гіпорефлексія, погіршується серцево-судинна діяльність.

Останнім часом значного поширення набули різні транквілізатори пенхоактивні речовини, здатні зменшувати страх, тривогу і психологічне напруження (мепробамат, триоксазин, радедорм та ін.). Так, у США транк­вілізатори вживає майже 50 % дорослого населення. Небезпечним є такий транквілізатор, як радедорм. Він спричинює сп'яніння, подібне до алко­гольного, і супроводжується загальмованістю, сонливістю та м'язовою релаксацією. Після приймання препарату виникає запаморочення, легкий шум у голові, утруднюється переорієнтування уваги і помітно знижується швидкість реакції. Настає нервовий розлад.

Наприкінці 70-х років значного поширення набула ефедринова токси­команія, пов’язана з уживанням поза призначенням таких психостимуляторів, як кофеїн, кокаїн, фенамін, ефедрин та ін. Передозування цих пре­паратів супроводжується підвищеною балакучістю, руховою активністю, порушенням свідомості, зоровими галюцинаціями. Симптомами отруєн­ня є збліднення кінцівок, підвищення артеріального тиску, сухість шкіри, розширення зіниць, тахікардія. Особливо небезпечними є ефедрин та його похідні, що мають виразний кардіотоксичний ефект. При введенні у вену великих доз виникають тяжкі психози і може настати зупинка серця.

Останніми роками токсикоманія поширилася внаслідок уживання хімічних летких сполук та виробів з них, що є інгаляційними психореактивними речовинами. До них належать бензин, етиловий ефір, ацетон, хлоро­форм, полівінілхлоридна плівка, клеї БФ-6 і «Момент» та ін. Ці речовини вводять у вигляді інгаляцій або вдихають продукти їх горіння. При цьо­му виникають запаморочення, нудота, дзвін у вухах, ілюзорні видіння, слухові галюцинації тощо.

Лікування наркоманії й токсикоманії слід проводити в спеціалізова­них психіатричних закладах. Дуже часто при цьому потрібен психіатрич­ний нагляд, оскільки ймовірне скоєння кримінальних дій. У стані нарко­тичного чи алкогольного сп’яніння скоюється багато соціально небезпеч­них злочинів

(10.9)

(бійки, крадіжки, зґвалтування, вбивства тощо). Це завдає значної шкоди суспільству.

За злочини, пов’язані з уживанням наркотиків, у колишньому СРСР було засуджено понад 26 тис. людей. На обліку в органах охорони здоро­в’я і внутрішніх справ перебувало понад І ЗО тис. людей, які вживали нар­котики, серед них — 52 тис. з діагнозом «наркоманія». Переважно це були молоді люди віком до ЗО років.

Кримінальним кодексом України (ст. 307 КК) передбачається суворе покарання (позбавлення волі строком від 3 до 8 років) за зберігання, пе­ревезення та реалізацію наркотичних речовин. Передбачається також відповідальність за втягнення неповнолітніх у цю злочинну діяльність (покарання — позбавлення волі строком від 5 до 12 років; ст. 315 КК). У боротьбі з наркоманією передбачені й адміністративно-правові заходи. Громадяни, хворі на наркоманію, повинні лікуватися в лікувально-про­філактичних закладах органів охорони здоров’я. Тих, хто уникає такого лікування, направляють за рішенням суду в лікувально-трудові профі­лакторії для примусового лікування.

Слід пам'ятати, що наркоманія і алкоголізм —дуже тяжкі й небезпечні хвороби як для самих наркоманів і алкоголіків, так і для всього суспіль­ства. Вживання наркотиків є дуже небезпечним для нинішнього та прий­дешніх поколінь. Наркоманія поширюється як епідемія. Вона швидко втя­гує в свої брудні тенета все нові й нові жертви. Тому необхідно широко проводити профілактичну роботу. Потрібно заповнювати дозвілля різни­ми культурними заходами та спортом. Особливо це стосується молоді. До цієї роботи мають бути залучені вихователі вищих навчальних закладів і в першу чергу батьки.