10.1. Зміст предмета «екологія людини»

Тривалий час медична географія вивчала територіальну диференціацію захворювань і зв’язок їх з неоднорідністю географічної оболонки Зем­лі. З погіршенням якості навколишнього середовища, переважно в другій половині XX ст., медична географія почала приділяти особливу увагу те­риторіальній диференціації тих захворювань, що були зумовлені негативними змінами навколишнього середовища. У результаті на основі медичної географії та гігієни сформувався новий розділ екології - екологія людини, або антропоекологія. За визначенням американського еколога Е. Одума, екологія людини є екологією біологічного виду Homo sapiens, і може розглядатися, подібно до екології рослин, тварин та мікроорганізмів, як розділ популяційної екології. Вона вивчає взаємодію з природою людини як біологічної істоти на рівні організму та популяції. За сучасними уявленнями, екологія людини це спільний науковий під­розділ соціоекології та медицини, що вивчає медико-біологічні аспекти гармонізації взаємовідносин між суспільством і природою, з яких можна виокремити два головних: 1) людина і природа; 2) екологічна безпека людини.

Об’єктом вивчення екології людини слід вважати систему «людина навколишнє середовище», в межах якої однотипна людська популяція (міська, сільська тощо) взаємодіє з відносно однорідним навколишнім природним середовищем і критерієм ефективності функціонування якої є високий рівень здоров'я населення.

До головних завдань екології людини належать:

- вивчення стану здоров’я людей та соціально-трудового потенціалу популяцій;

- дослідження динаміки здоров’я і соціально-трудового потенціалу популяцій в аспектах природно-історичного та соціально-економічного розвитку;

- прогноз стану здоров’я майбутніх генерацій;

- вивчення впливу окремих факторів середовища та їх комплексів на здо­ров’я і життєдіяльність популяцій;

- дослідження процесів збереження та відновлення здоров'я і соціально-трудового потенціалу популяцій;

- аналіз глобальних та регіональних проблем екології людини;

- розробка нових аспектів екології людини (космічних, біохімічних тощо);

- розробка способів підвищення рівня здоров’я та соціально-трудового потенціалу населення;

- прогнозування можливих змін у характеристиках здоров’я людей під впливом змін зовнішнього середовища;

- розробка науково обґрунтованих нормативів корекції відповідних ком­понентів систем життєзабезпечення з урахуванням прогнозів та аналі­зу антропоекологічної напруги.

1

(10.1)

На сучасному етапі розвитку екології людини до цих завдань додаєть­ся багато конкретних практичних питань:

• створення антропоекологічного моніторингу — системи спостережень за змінами процесів життєдіяльності людей у зв’язку з дією на них різ­них факторів навколишнього середовища, які впливають на здоров'я населення;

• складання медико-географічних карт, що відображають територіаль­ну диференціацію захворювань населення, пов'язаних з погіршенням якості навколишнього середовища;

• зіставлення медико-географічних карт з картами забруднення навко­лишнього середовища і встановлення кореляційної залежності між характером і ступенем забруднення різних природних компонентів соціоекосистеми та відповідними захворюваннями населення;

• визначення науково обґрунтованих значень гранично допустимих тех­ногенних навантажень на людський організм.

У незалежній Україні має бути здорове населення, рівень здоров'я якого безпосередньо залежить від якості навколишнього природного середовища.