86.Калькулювання та його місце в економічних розрахунках.

Калькулювання – це процес обчислення собівартості одиниці продукції.

Об’єкт калькулювання — це та продукція чи роботи (послуги), собівартість яких обчислюється. До об’єктів калькулювання на підприємстві належать:

основна, допоміжна продукція (інструмент, енергія, запчастини та ін.);

послуги та роботи (ремонт, транспортування і т. п.).

Головний об’єкт калькулювання — готові вироби, які поставляються за межі підприємства (на ринок).

Для кожного об’єкта калькулювання вибирається калькуляційна одиниця — одиниця його кількісного виміру (кількість у штуках, маса, площа, об’єм).

Калькуляція на підприємстві розраховуються за рахунок калькуляційних витрат.

Статті:

♦ сировина та матеріали;

♦ енергія технологічна;

♦ основна заробітна плата виробників;

♦ додаткова заробітна плата виробників;

♦ відрахування на соціальні потреби виробників;

♦ утримання та експлуатація машин і устаткування;

♦ загальновиробничі витрати;

♦ загальногосподарські витрати;

♦ підготовка та освоєння виробництва;

♦ позавиробничі витрати (витрати на маркетинг).

Розрізняють такі методи калькулювання:

1.Передбачає розрахунок лише змінних в-т на 1 продукції.

2.Розрахунок як змінних так і постійних в-т на 1 продукції.

3.Розрахунок максимально-допустимих в-т виходячи з даної ціни реалізації товару.

87.Обґрунтування та вибір стратегії зниження поточних витрат.

Обґрунтування і вибір стратегії зниження поточних витрат на

підприємствах України повною мірою залежить від стратегії розвитку

народного господарства держави в цілому. До стратегії зниження поточних

витрат у масштабі підприємства можна в першу чергу віднести розміщення

економічного потенціалу на його території, можливість комплексного

використання природо ресурсного потенціалу, створення

територіально-виробничих комплексів. Обґрунтуванням і виборам стратегії

та її узагальненням має стати комплексна програма, яка охоплюватиме

стратегію науково-технічного і соціально-економічного розвитку на

майбутнє.

Однією з найбільш важливих умов економічного й ефективного використання

виробничих ресурсів є розробка комплексних і регіональних планових

завдань зі зниження собівартості продукції на основні визначення

економічного обґрунтування величини витрат на одиницю продукції.

Стратегія регулювання поточних витрат орієнтує на економічне й

раціональне використання трудових і матеріальних ресурсів на даному

підприємстві. Для цього необхідно активно і широко використовувати

наявні можливості удосконалення організації виробництва і підвищення

його технологічного рівня, впровадження наукової організації праці,

здійснювати режим економії.

Як відомо, структура витрат на собівартість продукції включає:

по елементні витрати, структура яких показана вище;

змішані витрати (% за кредит, відрахування, представницькі витрати,

рекламу, підготовку кадрів, утворення страхових фондів і інше);

витрати, що зараховуються на фінансові результати.

Це витрати з анулювання замовлень на виробництво, на утримання

законсервованих виробничих потужностей, втрати від непередбачених

простоїв виробництва, штрафів, пені, збитки від списання простроченої

дебіторської заборгованості, витрати від стихійних лих, різні місцеві

податки тощо.

Собівартість продукції є одним з найважливіших показників, який

комплексно характеризує якісні зміни в техніці, технології, організації

праці та виробництва, що відбуваються на підприємстві.

Зниження витрат виробництва та собівартість продукції є однією з

основних умов зростання прибутку підприємства, підвищення рентабельності

та ефективності його роботи.