80.Конкурентоспроможність підприємства та продукції.

Конкурентноспроможність характеризує властивість об’єкта задовольняти певну конкретну потребу та порівняти з аналогічними об’єктами даного ринку.

Об’єкти – технології, проектно-конструкторська документація, виробництво продукції, галузь, регіон чи країна в цілому.Конкурентоспроможність підприємства – здатність даного підприємства до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутковості за умов конкурентного ринку.Конкурентоспроможна продукція – сукупність її властивостей, які відбивають міру задоволення конкретної потреби проти аналогічної продукції. К=Ц+Я+О

Якість як економічна категорія характеризує сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її придатність задовольняти певні потреби у відповідності з її призначенням.

Рівень якості – кількісна характеристика міри придатності того чи іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї та порівняння з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання.

Рівні якості: 1. Абсолютний,2. Відносний,3.перспективний,4.оптимальний.

Параметри якості: 1. Надійність,2.довговічність,3.ремонтопридатність,4.патентна чистота.

Показники якості продукції:

1. Одиничні – показники технологічності, довговічності, економічні показники, показники призначення, естетичності, ергономічні, стандартизації.

2. Комплексні – кілька властивостей одиниці продукції, продукція, яка поділяється на сорти, класи, марки: - коефіцієнт оновлення асортименту, - частка сертифікованої продукції в загальному обсязі, - частка продукції яка призначена для експорту.

Кваліметрія – наука яка вив чає методи оцінки якості продукції.

Методи оцінки якості продукції: 1. Вимірювальний-вимірюється з допомогою технічних засобів вимірювання, 2. Реєстраційний-отримуєм інформацію шляхом реєстрації певних негативних подій в процесі, 3. Соціологічний-здійснюється на основі збору думок, опитувань людей, 4.органонептичний-за допомогою відчуттів визначається якість продукції, 5. Експертний-грунтується на рішеннях експертів(дизайнерами, дегустаторами).

Продукція, яка виготовлена з відхиленням від стандартів та технічних умов називається дефектною.Дефект – кожна окрема невідповідність продукції вимогам, які встановлені нормативною документацією.

Дефекти: 1.конструктивні, 2. Виробничі, 3.виправні,4.невиправні:1.явні,2.скриті: 1. Критичні,2.значні,3.малозначні.

Брак-одиниця продукції яка має хоча б один дефект або таку сукупність одиниць:виправний,невиправний, внутрішній, зовнішній.

Фактори підвищення якості продукції:

1.технічні-для підвищення якості техніко-технологічної бази, запровадження технологій,2.організаційні-запровадження сучасних форм організації управління, вдосконалення.3. економічні-узгоджена система прогнозування та планування якості продукції, переконлива мотивація праці працівників.4.соціальні- здійснення ефективної кадрової політики.

81.Структура системи забезпечення конкурентоспроможності.

У рамках стратегічного аналізу положення фірми на ринку підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства пов'язане з визначенням стратегічних перспектив, сили конкурентної позиції фірми, сильних і слабких сторін діяльності, конкурентоспроможності підприємства по витратах. Крім того, виникають проблеми, пов'язані з оцінкою рівня конкурентоспроможності як товару, так і фірми, спектр показників, що беруть участь у даній оцінці, методи й моделі, за якими можна оцінити перспективи розвитку з погляду масштабів зростання, стабільності місткості ринку, перспектив технології, норми прибутку. Теоретичні дослідження даної проблеми й практичний досвід дають підставу стверджувати, що як вихідну ідею розробки й реалізації концепції формування організаційно-економічного механізму системи керування конкурентними перевагами підприємства необхідно використати методологію системно-цільового підходу для вирішення управлінських проблем. З урахуванням цього принципу модель належить до типу цілеспрямованих систем, тобто таких, які прагнуть у своєму функціонуванні до досягнення конкретних цілей . Аналіз структури системи забезпечення конкурентоспроможності, поряд з аналізом зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на стратегічний потенціал підприємства, дозволяє зробити висновок про ступінь впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на обрану стратегію, здійснити вибір та оцінити стратегічні альтернативи, і, нарешті, більш детально підійти до розроблення стратегії, що повністю відповідає реальному положенню компанії на ринку. Залежно від тієї чи іншої підсистеми управління конкурентними перевагами виділяють відповідні показники конкурентної переваги .

Конкурентні переваги поділяються на внутрішні й зовнішні. До зовнішніх конкурентних переваг належать: якість товару, рівень цін, сервісне обслуговування, імідж підприємства, знання споживачів, високий рівень інновацій тощо. Зовнішні конкурентні переваги містять у собі ті показники, які характеризують ринкову перевагу підприємства в задоволенні тих або інших потреб споживача. Таким чином, зовнішні конкурентні переваги відображають цінність для споживача. До внутрішніх конкурентних переваг належать: технологія, ефективність виробництва, економія на масштабах виробництва, ефективність менеджменту, ефективні контакти з постачальниками матеріально-технічних ресурсів і т.д. Внутрішні конкурентні переваги охоплюють ті показники, які характеризують перевагу підприємства в цінових аспектах конкурентної боротьби. Отже, внутрішні конкурентні переваги характеризують цінність для підпривмства-виробника й ґрунтуються на його виробничих та організаційних ноу-хау.