63.Сутнісне тлумачення нтп

Науково-технічний прогрес (НТП) у буквальному розумінні означає безперервний процес розвитку науки і техніки; у широкому – це постійний процес створення нових і вдосконалення наявних технологій , засобів виробництва та кінцевої продукції з використанням досягнення науки.

НТП у своєму розвитку виявляється в двох взаємопов’язаних і взаємозалежних формах:

Еволюційна, яка означає порівняно повільне і часткове вдосконалення традиційних основ науки і техніки;

Революційна, що відбувається у вигляді науково-технічної революції, яка породжує принципово нову техніку й технологію, зумовлює корінці перетворення продуктивних сил суспільства.

До еволюційних форм НТП належать:

Поліпшення окремих техніко-експлуатаційних параметрів виробів чи технології їхнього виготовлення;

Модернізація або створення нових моделей машин, обладнання, приладів і матеріалів у межах того самого покоління техніки.

До революційних належать:

Зміна поколінь техніки й кінцевої продукції;

Виникнення принципово нових науково-технічних ідей, що відбуваються у вигляді НТР.

Науково-технічна революція (НТР) – це складова частина НТП, стрибкоподібний процес, що вносить корінні зміни в науку і техніку, які істотно впливають на суспільне виробництво.

За умов сучасного стану та розвитку науки і техніки можна назвати наступні загальні напрями НТП:

Створення нових і вдосконалення застосовуваних технологій;

Створення нових і вдосконалення наявних засобів праці та кінцевої продукції;

Створення нових матеріалів і поліпшення якості тих, що застосовуються в сучасному виробництві;

Механізація та автоматизація виробництва.

Зміст сучасної НТР найбільш повно розкривається через її особливості, зокрема:

● перетворення науки на безпосередню продуктивну силу (втілення наукових знань у людині, технології і техніці; безпосередній вплив науки на матеріальне виробництво та інші сфери діяльності суспільства);

● прискорення темпів розвитку сучасної науки і техніки, що підтверджується скороченням проміжку часу від наукового відкриття до його практичного використання;

● інтеграція багатьох галузей науки, самої науки з виробництвом з метою прискорення й підвищення ефективності всіх сучасних напрямків науково-технічного прогресу;

● якісне перетворення всіх елементів процесу виробництва — засобів праці (революція в робочих машинах, поява керуючих машин, перехід до автоматизованого виробництва), предметів праці(створення нових матеріалів з наперед заданими властивостями; використання нових, потенційно невичерпних джерел енергії), самої праці (трансформація її характеру та змісту, збільшення у ній частки творчості).

64.Організаційний прогрес, як узагальнюючий фактор використання організаційних, економічних, соціальних та юридичних нововведень

Організаційний прогрес є узагальненою характеристикою процесу використання організаційних факторів розвитку та підвищення ефективності виробництва. Його суть полягає в удосконалені існуючих і застосуванні нових методів і форм організації виробництва і праці, елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою.

До організаційного прогресу слід віднести удосконалення не лише безпосередньо процесів виробництва і праці, але й функціонування окремих чи усієї сукупності елементів господарського механізму: система управління, планування, фінансування, матеріального стимулювання, матеріально-технічного забезпечення, науково-технічного обслуговування тощо.

Організаційному прогресу властиві певні особливості, що відрізняють його від науково-технічного прогресу.

По-перше, НТП є безпосереднім і головним чинником зростання продуктивності (ефективності) виробництва, а організаційний прогрес забезпечує реалізацію створюваних НТП потенційних можливостей інтенсифікації виробничо-трудових процесів;

По-друге,створення і впровадження нової техніки й технології, застосування нових конструкцій матеріалів та освоєння нових виробів призводить до зниження трудомісткості їх виготовлення, а вдосконалення організації виробництва і праці дає змогу зменшити втрати робочого часу і простою устаткування;

По-третє, практична реалізація окремих напрямів НТП постійно потребує великих затрат суспільної праці, матеріальних і фінансових ресурсів, здійснення ж заходів організаційного характеру в багатьох випадках не потребує нових витрат ( у крайньому разі – незначних додаткових ресурсів).

Розрізняють два напрямки організаційного прогресу:

1. Загальносистемний – це визначальний напрям, що здійснюється у суспільному масштабі, проте у різних межах (інтеграційних утворень, галузей, регіонів, національної економіки) і окреслює орієнтири для прийняття організаційних рішень внутрішньовиробничого характеру;

2. Внутрішньовиробничий (локальний) – це процес, що здійснюється на рівні підприємства і сприяє підвищенню організаційного рівня складних виробничо-господарських систем.

Ключовими об’єктами організаційного прогресу є:

• Удосконалення організації виробництва;

• Поліпшення організації праці;

• Раціоналізація елементів господарського механізму.