31. Особливості та перспективи розвитку складів загального користування в Україні.

До складів загального користування відносять спеціально збудовані складські споруди, приміщення яких здають у тим­часову експлуатацію будь-якому суб'єкту господарювання, що потребує складської площі. У вітчизняній практиці такі склади здебільшого перебувають у віданні транспортно-експедиторсь­ких і контейнерних служб залізничного транспорту, а також автотранспортних та інших транспортних підприємств. Це транзитно-перевалочні склади. Свою діяльність вони здійсню­ють на основі договорів, за якими вони приймають і зберігають товари, що належать різним торговим підприємствам. За збе­рігання встановлено плату за особливими тарифами залежно від виду вантажу, його цінності, кількості, строків зберігання та інших показників. Переваги складів загального користування полягають у тому, що вони вивільняють торгові підприємства від операцій з навантаження, розвантаження, зважування і перевезення товарів. Так, працівники складів можуть за дорученням тор­гових підприємств скомплектувати партії товарів і відправити їх у пункти призначення. Вони також оформляють усю доку­ментацію, пов'язану з прийманням і відпуском вантажів, не­суть матеріальну відповідальність в разі виникнення нестачі або псування товарів, які було прийнято на зберігання. Склади загального користування — це великі, високомеханізовані й автоматизовані складські господарства. Високий технічний рівень дає змогу виконувати навантажу­вально-розвантажувальні та складські операції з найменшими трудовими витратами. Автоматизована система управління інформаційними потоками дає можливість нагромаджувати і переробляти велику кількість інформації про рух, надходжен­ня, наявність і відвантаження товарів. Обслуговування великої кількості клієнтів, інтенсивний, рівномірний вантажопотік, управління яким автоматизоване, дають змогу ефективно вико­ристовувати складські приміщення, обладнання, працю робіт­ників, автотранспорт для перевезення товарів. Такі склади також слід широко впроваджувати в Україні, особливо там, де концентруються інтенсивні товарні потоки. До складів загального користування належать також і ви­щезазначені склади гарантійного зберігання та склади-готелі, які ще не набули розвитку в Україні.

32. Особливості та перспективи розвитку оптових продовольчих ринків (як нового типу посередницького під-ва) в Україні.

Оптовий ринок — це сукупність попиту, пропозиції і цін на матеріальні блага, що обмінюються між суб'єктами різних сфер товарного виробництва з метою подальшої реалізації, продовження виробничого циклу або забезпечення суспільних потреб. Оптовий (гуртовий) ринок за внутрішніми ознаками суттєво відрізняється від споживчого (роздрібного) ринку. Це, по-перше, мета пред'явлення попиту: інсти-Іуціональні суб'єкти ринку, на відміну від індивідуальних споживачів, не передба­чають кінцевого індивідуального споживання товарів і послуг. По-друге, значно відрізняється контингент клієнтів оптового ринку: з ними, на відміну від переважно персоніфікованих покупців роздрібного ринку, найчастіше взаємодіють колективні суб'єкти господарських відносин: фірми, підприємства, організації, підприємці-комерсанти тощо. Колективний характер формування попиту на інституціонально-му ринку відрізняє, по-третє, масштаби та обсяги більшості комерційних операцій і оборудок купівлі-продажу товарів і послуг: вони є значно масштабнішими за роз­мірами партій матеріальних благ і їх вартістю на гуртовому ринку порівняно з роз­дрібним. Суб'єкти оптового ринку разом з існуючою інфраструктурою товарного ринку відіграють забезпечувальну роль, формуючи і розвиваючи широ­кий спектр каналів товаропросування. Оптовий ринок на сучасному етапі є складною організаційно-господарською формацією, для якої характерним є тісне переплетіння матеріальної бази, що трива­лий час формувалась і розвивалась в умовах радикально відмінної від сьогодніш­ньої ринкової, планово-розподільної системи господарювання і нових, сучасних форм і методів функціонування суб'єктів оптового ринку.