- •1.Стан та основні напрямки розвитку роздрібної торгової мережі в Україні.
- •2.Стан та основні напрямки формування конкурентного середовища в ртм України.
- •3.Визначальні фактори розвитку роздрібної торгівлі мережі.
- •4. Зарубіжний досвід розвитку ртм
- •5.Класифікація і характеристика основних видів об’єктів роздрібної торгівлі.
- •6. Показники, що характеризують стан розвитку ртм.
- •7.Принципи розміщення магазинів у містах.
- •8.Роль дрібнороздрібної торг. Мережі в обслуговуванні покупців та шляхи його удосконалення.
- •9.Роль ринків у торговому обслуговуванні покупців та шляхи його удосконалення.
- •11. Основні шляхи підвищення якості торговельного обслуговування покупців у магазинах.
- •12. Класифікація, характеристика і перспективи розвитку методів роздрібного продажу товарів.
- •13. Планування торгового залу магазинів (системи розміщення торгово-технічного обладнання) у торговельному залі магазину.
- •14. Принципи розміщення товарів у торговому залі
- •15. Класифікація і характеристика послуг, які надають покупцям у магазинах.
- •16. Шляхи підвищення ефективності використання торгової площі магазинів.
- •17. Вітчизняний і зарубіжний досвід захисту прав споживачів.
- •19. Досвід організації оптової торгівлі в країнах з розвинутою ринковою економікою.
- •18. Стан і основні напрями формування конкурентного середовища в оптовій торгівлі України.
- •20. Послуги, які надають оптові посередники партнерам.
- •21. Стан і основні напрями розвитку складської мережі в торгівлі України.
- •22. Класифікація і характеристика видів складів за функціональним призначенням.
- •23. Показники, що характеризують стан розвитку складської мережі та ефективність її використання.
- •24. Основні шляхи удосконалення товаропостачання ртм.
- •27. Особливості організації товаропостачання в корпоративних торгових мережах.
- •25. Роль, види та порядок проведення оптових ярмарків.
- •26. Фактори, що впливають на вибір форм господарських зв’язків торг підп-в з товаропостачальниками.
- •28. Організація закупівлі товарів та шляхи її вдосконалення.
- •29. Особливості корпоративних торгових мереж і перспективи їх розвитку
- •30. Роль тари у сфері товарного обігу. Основні напрями розвитку таропакувальної галузі в Україні.
- •31. Особливості та перспективи розвитку складів загального користування в Україні.
- •32. Особливості та перспективи розвитку оптових продовольчих ринків (як нового типу посередницького під-ва) в Україні.
17. Вітчизняний і зарубіжний досвід захисту прав споживачів.
Уперше права споживачів сформулював у 1961 р. Президент США Ф.Кеннеді у своєму “Посланні до Конгресу США”. Вони доповнювалися й удосконалювалися в процесі розвитку й активізації конс’юмерського руху, що виник у середині 60-х років. Свій внесок у справу внесла Хартія захисту прав споживачів, а також Керівні принципи на захист інтересів споживачів. Активну позицію у розробці та відстоюванні інтересів і прав споживачів займає Конс’юмерський Інтернаціонал, інші впливові міжнародні організації. Завдяки цьому в світовій практиці права споживача було розширено. В теперішній час споживає має: 1)Право на задоволення основних потреб (на адекватне харчування, одяг, житло, санітарні умови, охорону здоров’я, освіту). 2) Право на безпеку (бути захищеним від продуктів, виробничих процесів і послуг, шкідливих для здоров’я та життя).3). Право на інформованість (отримувати відомості, необхідні для того, щоб робити обґрунтований вибір або приймати потрібне рішення).4).Право вибору (мати доступ до різноманітності товарів і послуг, які продаються за конкурентними цінами). 5).Право бути вислуханим (відстоювати свої інтереси). 6) Право на відшкодування (задоволення обґрунтованих претензій, тобто право отримувати компенсацію у випадках придбання неякісних товарів або отримання незадовільних за якістю виконання послуг). 7) Право на споживчу освіту (придбання знань і навиків, які дають змогу споживачеві постійно, протягом усього життя, підвищувати освіченість у сфері відстоювання свої прав споживача, а також впливу на сферу виробництва і реалізацію товарів і послуг).8). Право на здорове навколишнє середовище (право на фізичне оточення , здатне підвищувати якість життя; захист від екологічних небезпек).
У країнах з розвинутою економікою вже склалися достатньо ефективна система захисту споживачів (включає всі названі права та деякі інші), яка формувалася протягом тривалого періоду. У розвинутих країнах приймаються рішучі дії, зокрема етичного плану, щоб інтереси споживачів поставити вище за такі мотиви, як прибуток (соціально-етичні концепції). Точкою відліку здійснення споживчої політики в Україні стало набуття чинності у 1991 р. Закону України “Про захист прав споживачів” з внесеними у 2003 р. змінами та доповненнями. Відповідно до цього закону споживач має право на: -держ. Захист своїх прав; -гарантований рівень споживання; -належну якість товарів (робіт, послуг), торгового й інших видів обслуговування; -безпеку товарів (робіт, послуг); -необхідну, доступну і достовірну інформацію про кількість, якість та асортимент товарів (робіт і послуг); -відшкодування збитків, нанесених товарами (роботами, послугами) неналежної якості, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя та здоров”я людини товарами (роботами, послугами) у випадках, передбачених законодавством; -звернення до суду та ін. уповноважених держ. органів за захистом порушених прав; -об”єднання в сусп. організації споживачів. ЗУ “Про захист прав споживачів” регулює відносини між споживачем товарів (робіт, послуг) та виробниками, виконавцями (робіт, послуг) і продавцями, а також визначає механізм реалізації держ захисту проголошених прав споживачів. Прийняття цього Закону обумовило необхідність створення нової нормативно-правової бази, що регулює торговельну діяльність та відносини суб”єктів споживчого ринку (постанова КМУ від 8 лютого 1995 р. “Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення” тощо).