67.Оцінка соціальної ефективності виробництва, чинники зростання ефективності підприємства

Соціальна ефективність – відповідність результатів господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства інтегруючим показником соціальної ефективності є підвищення народного добробуту, якості життя.

Важливий показник соціальної ефективності – виробництво товарів народного споживання в загальному обсязі виробництва за певний період часу, як правило, за рік. У розвинутих країнах світу частка товарів народного споживання (або група «Б») у ВВП становить приблизно 70%, а виробництво засобів виробництва (група «А») – до 30%. У колишньому СРСР існувала обернена пропорція у співвідношенні цих груп, що свідчить про значно більшу соціальну ефективність економіки розвинутих країн Заходу, з одного боку, та витратний характер економіки колишнього Союзу – з іншого. В Україні у 1991-97 частка групи «Б» скоротилася з 30% до 24%, що свідчить про погіршення показників соціальної ефективності.

Іншими показниками соціальної ефективності є поліпшення умов і змісту праці, всебічний розвиток здібностей людини, її сутнісних сил, поліпшення навколишнього середовища та ін. Для подолання витратного характеру економіки в Україні і досягнення показників соціальної ефективності розвинутих країн Заходу необхідно насамперед здійснити значне, народне за характером, роздержавлення і приватизацію економіки домогтися реального плюралізму форм власності, сформувати народну економіку. Крім того, потрібна економічна конверсія виробництва, оскільки у ВПК України залишилося майже 30% колишнього військового потенціалу СРСР. І в цій сфері зосереджені найновіші технологи, найкваліфікованіші кадри тощо. Для економічної конверсії (широкомасштабної диверсифікації виробництва за збереження певної частки ВПК для забезпечення обороноздатності країни) погрібна своєчасна (приблизно за 2 роки до початку конверсії) підготовка планів перепрофілювання підприємства, що дає змогу підготувати до випуску нові види виробів, здійснити перепідготовку кадрів, укласти договори на поставку сировини, комплектуючих виробів і на реалізацію продукції. Необхідна максимальна технологічна сумісність нових виробів з випуском продукції військового призначення, що дасть можливість виготовляти новітні технології подвійного призначення, виробляти цивільну продукцію, конкурентоспроможну на світових ринках, використовуючи передові досягнення науки і техніки з орієнтацією на участь у міжнародному поділі праці. Для цього необхідне максимальне забезпечення виробничого і технологічного профілів оборонних підприємств. Паралельно з такою переорієнтацією здійснюється часткова трансформація державної власності в колективну форму власності. Доцільно створювати спільні з іноземним капіталом змішані компанії. Для виходу таких підприємств на світові ринки потрібна всебічна підтримка держави.

Під резервами підвищення економічної ефективності виробництва розуміють невикористані можливості збільшення випуску продукції в розрахунку на одиницю сукупних витрат завдяки більш раціональному використанню усіх видів ресурсів підприємства.

Основні фактори підвищення ефективності виробництва - це підвищення його технічного рівня, вдосконалення управління, організації виробництва і праці, зміна обсягу і структури виробництва, поліпшення якості природних ресурсів та інші.

Серед основних шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства можна виділити два напрямки підвищення вище згаданих показників – організаційний, технологічний та ресурсний.