62. Планування собівартості продукції пофакторним методом. Індексний метод розрахунку зниження собівартості

Сьогодні в процесі планування широко використовуються різні методи та інструментарії розрахунків.

Термін “метод” походить від грецького “methodos”, що в перекладі означає “шлях до чогось”, тобто знання про те, якими способами, в якій послідовності потрібно розв’язувати ті чи інші завдання. В плануванні існуючі методи обчислення планових показників поєднано у три узагальнюючі групи: екстраполяції, пофакторні та нормативні.

Більш обґрунтованим вважають пофакторний метод. Планові значення показників при цьому методі визначаються на основі впливу найважливіших чинників (факторів). На вітчизняних підприємствах пофакторні розрахунки завжди супроводжувались розробкою планів із підвищення продуктивності праці та зниження витрат на виробництво продукції.

Індексний метод є одним із найбільш потужних, інформативних і поширених інструментів економічного аналізу на всіх його рівнях, починаючи від аналізу окремих суб'єктів господарювання до макроекономічних досліджень національної економіки. Така велика роль індексів пояснюється тим, що вони дають змогу аналізувати зміну явища у часі, просторі, оцінювати рівень виконання планового завдання, а також дають змогу вивчати взаємозв'язки і виявляти та вимірювати вплив факторів на зміну складних явищ.

Використовуючи індексний метод, можна охарактеризувати зміну найрізноманітніших економічних показників у часі та в просторі: обсягів виробленої продукції, виробничих потужностей, посівних площ, цін, вартості і собівартості продукції, продуктивності праці тощо. Особливо широкого застосування набув індексний метод в торгівлі. Тут обраховуються індекси обсягу та якісних показників, завдяки яким характеризуються зміни обсягів надходження та реалізації товарів, товарних запасів, цін, продуктивності праці, витрат, прибутку тощо. Розглянемо застосування індексного методу в аналізі на прикладі індексів товарообігу, ціни та фізичного обсягу.

Дослівно індекс (index) перекладається з латинської як "показник". Індекс – це відносна величина, за допомогою якої можна порівнювати окремі показники однорідного об'єкта та складні економічні явища, утворені з різнорідних елементів, що не підлягають безпосередньому підсумовуванню.

Індивідуальний індекс (простий, частковий) – це результат порівняння двох показників, які належать однорідному об'єкту (наприклад, цін якогось товару, обсягів його реалізації, кількості виробленої продукції у звітному і базисному періодах тощо).

63. Поняття функції та види цін

Ціна - це грошовий вираз вартості товару (про­дукції, послуги). Вона завжди коливається навколо ціни ви­робництва (перетвореної форми вартості одиниці товару, що дорівнює сумі витрат виробництва й середнього прибутку) та відображає рівень суспільно необхідних витрат праці.

Застосовувані в ринковій економіці ціни вико­нують три основні функції: обліково-вимірювальну, розподільну та стимулюючу.

• Обліково-вимірювальна функція ціни полягає в тому, що ціна виступає як засіб обліку та вимірювання витрат суспільної праці на виробництво окремих видів продукції або надання різноманітних послуг.

• Розподільна функція забезпечує за допомогою цін, які відхиляються від вартості, перерозподіл частини доходів первинних суб’єктів господарювання і населення.

• Стимулююча функція цін використовується для моти­вації підвищення ефективності господарювання, забезпечен­ня необхідної дохідності (прибутковості) кожному продуцен­ту, посереднику та безпосередньому продавцю товарів ви­робничого і споживчого призначення.

Види цін:

Централізовано фіксовані та регульовані ціни вста­новлюються державою на ресурси, що впливають на загаль­ний рівень і динаміку цін, на товари та послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію (послу­ги), виробництво (надання) яких зосереджене на підприємствах (в організаціях), котрі займають монопольне станови­ще на ринку.

Договірні ціни встановлюються на підставі домовле­ності між виробником (продавцем) і споживачем (покупцем) на певні обсяги продукції та строки її поставки.

Вільні ціни—це ціни, що визначаються підприємством (організацією) самостійно. Проте держава певною мірою впливає на договірні та вільні ціни через антимонопольну полі­тику, регулювання умов оподаткування і кредитування для окремих груп підприємств.

Світові ціни—грошовий вираз міжнародної вартості товарів, що реалізуються на світовому ринку. Вони визнача­ються: для одних товарів – рівнем цін країни-експортера; для інших- цінами бірж або аукціонів; для деяких готових виробів—цінами провідних фірм світу.

Оптові (відпускні) ціни на продукцію виробничо-тех­нічного призначення, товари масового споживання і закупі­вельні ціни на сільськогосподарську продукцію встановлю­ються виходячи з: фактичних витрат на виробництво (со­бівартості) продукції; прибутку підприємства (з урахуванням кон’юнктури ринку, якості продукції); величини податку на додану вартість; суми акцизів (для товарів, з яких справ­ляється акцизний збір); суми ліцензійного збору (для алко­гольної продукції).

Закупівельні ціни застосовуються постачально-збуто­вими, заготівельними організаціями, оптово-посередницьки­ми фірмами, підприємствами (організаціями) оптової торгівлі та іншими юридичними особами, які здійснюють діяльність відповідно до затвердженого статуту. Вони включають оп­тову (відпускну) ціну підприємства-виробника, податок на до­дану вартість, акциз, ліцензійний збір, а також витрати цих підприємств (організацій) на закупівлю, збереження, фасу-вання, транспортування й реалізацію продукції з урахуван­ням одержання прибутку, необхідного для нормальної діяль­ності.

Роздрібні ціни визначаються самостійно торговель­ними підприємствами, підприємствами громадського хар­чування та іншими юридичними особами, які здійснюють продаж товарів чи надають послуги населенню, згідно з кон’юнктурою ринку, якістю товару (послуг), виходячи з вільної ціни закупівлі.

Тарифи вантажного та пасажирського транспор­ту відображають плату за перевезення вантажів і пасажирів, яку беруть транспортні підприємства з відправників ван­тажів та іншого населення.

Тарифи на платні послуги характеризують розмір оплати послуг із побутового обслуговування населення, послуг банків і зв’язку, що надаються фізичним та юри­дичним особам.