60. Поняття і характеристика витрат виробництва, класифікація витрат.Кошторис витрат.

Витрати формуються в процесі використання матеріальних і фінансових (грошових) ресурсів для досягнення певної мети діяльності підприємства (організації). Вони мають різну цільову спрямованість, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх на інвестиційні та поточні (операційні) витрати, пов’язані з безпосереднім виконанням підприємством (організацією) своєї основної функції-виготовлення продукції (надання послуг).

Поточні витрати мають циклічний або безперер­вний характер. Перші повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (витрати на матеріали, заробітну плату виробничників, інструмент тощо), а другі здійсню­ються постійно і незалежно від виробництва (утримання приміщень, споруд, устаткування, управлінського персо­налу тощо).

Витрати майже завжди здійснюються в натураль­ній та грошовій формах. Планування й облік витрат чин­ників виробництва в натуральній формі (кількість, маса, об’єм, довжина тощо) мають важливе значення для організації діяль­ності підприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки лише вона виражає вартість продукції (послуг).

Заведено відрізняти витрати, які утворюють вартість продукції (послуг) у певному періоді, тобто спи­суються на неї (них), і реальні грошові виплати. Перші витрати пов’язані з виготовленням продукції (наданням по­слуг) незалежно від того, коли придбано відповідні матері­альні ресурси чи найнято робочу силу. Другі — це виплати за придбані чинники виробництва без урахування часу їхнього використання. Реальні грошові виплати обслуго­вують зовнішній оборот підприємства та оплату праці.

Необхідно розрізняти витрати загальні (сукупні) та на одиницю продукції.

Загальні (сукупні) витрати — це витрати на весь обсяг продукції за певний період. Величина таких витрат залежить від тривалості періоду та кількості виготовленої продукції.

Витрати на одиницю продукції розраховуються як се­редні величини за певний період, якщо продукція виготов­ляється постійно або серійно. В одиничному виробництві вит­рати на виріб формуються як індивідуальні.

Оскільки витрати є функцією обсягу виробництва з певною еластичністю, існує поняття граничних витрат. Граничні витрати характеризують їхній приріст на одиницю при­росту обсягу виробництва, тобто , де С_г — граничні витрати; — приріст загальних витрат; — приріст обсягу продукції на одиницю її натурально­го виміру. Показник граничних витрат використовується для обґрун­тування доцільності зміни обсягу виробництва продукції.

Сутнісна характеристика окремих видів витрат підприємства (організації):

Елементні витрати є структурно однорідними і первин­ними, мають єдиний економічний зміст. До них належать мате­ріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потре­би, амортизаційні відрахування, інші витрати.

Комплексні витрати є різнорідними за складом, охоплю­ють кілька елементів витрат, їх групують за економічним при­значенням у процесі калькулювання та організації внутрішньо­виробничого економічного управління (наприклад, загально-виробничі та адміністративні витрати, витрати на збут, втрати від браку тощо).

Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції, їхня загальна величина не залежить від кількості виготовленої продукції (зрозуміло, у певних межах). Вона стрибкоподібно змінюється лише за істотної зміни виробничої та організацій­ної структури підприємства (іншого суб’єкта підприємницької діяльності).

До постійних належать витрати на утримання та експлуатацію будівель і споруд, організацію виробництва й суто управлінські видатки. На практиці виділяють у складі постійних так звані умовно-постійні витрати, які змінюються (хоч і не істотно) під впливом збільшення або зменшення обсягу виробництва.

Змінні витрати—це витрати, загальна величина яких за пев­ний період залежить від обсягу виготовленої продукції. В їхньому складі виокремлюють пропорційні та непропорційні витрати.

Пропорційні витрати змінюються прямо пропорційно об­сягу виробництва. До таких витрат належать переважно витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну заробітну плату робітників.

Непропорційні витрати поділяються на прогресуючі та дегресуючі. Прогресуючі витрати зростають у більшій мірі, ніж обсяг виробництва. Вони мають місце тоді, коли збільшення об­сягу виробництва потребує більших витрат на одиницю продукції. Це наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату пращ, додаткові рекламні та торговельні витрати тощо. Дегресуючі витрати збільшуються повільніше, ніж зростає обсяг виробництва. До них належить широке коло витрат на експлуатацію машин та ус­таткування, на ремонт, інструмент тощо.

Прямі витрати безпосередньо пов’язані з виготовленням певних видів продукції. Вони можуть бути розраховані прямо на фізичну одиницю виробу. Якщо на підприємстві (у його структур­ному підрозділі) виготовляється один різновид продукції, то всі витрати є прямими.

Непрямі витрати не можна безпосередньо визначити за окремим різновидом продукції, оскільки вони пов’язані з виготов­ленням різних виробів (заробітна плата обслуговуючого й управ­лінського персоналу, утримання та експлуатація засобів праці).

Співвідношення прямих і непрямих витрат залежить від рівня спеціалізації виробництва, його організаційної струк­тури, застосовуваних методів нормування та обліку витрат підприємства.

Кошторис виробництва – це витрати підприємства, пов’язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносяться вони на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Кошторис виробництва складається за такими економічними елементами:

-матеріальні витрати (містять витрати на сировину, напівфабрикати, виробничі послуги, допоміжні матеріали, паливо і енергію, пошук природної сировини тощо).

-заробітна плата (всі форми оплати штатного і позаштатного персоналу).

-відрахування на соціальні потреби (відрахування на соціальне страхування, пенсійний фонд, фонд сприяння зайнятості тощо).

-амортизація основних фондів.

-інші витрати (оплата послуг зв’язку, обчислювальних центрів, охорони, страхування, винагорода за винаходи тощо).

Порядок розробки кошторису виробництва може бути різним залежно від стадії планування, стану інформаційної бази та розміру підприємства. Кошторис виробництва обчислюється по кожному елементу на підставі планових обсягів продукції, норм і цін. Причому на малих підприємствах таке обчислення є відразу узагальнюючим. На середніх та великих – кошторис виробництва складають, підсумовуючи кошториси місць витрат (цехів, служб тощо).