56. Організація та нормування праці на підприємстві

Організація праці - це складова частина економіки праці. Під організацієюпраці розуміють: функцію управління, встановлення трудового розпорядку,діяльність із влаштування чого-небудь, структуру, будову, розташуваннячастин, налагодження трудового процесу. Практично це означає:

- встановлення мети діяльності;

- впровадження раціональних прийомів, методів і дисципліни праці;

- визначення норм праці та її оплати;

- організацію обслуговування робочих місць, планування і облік праці, підбір і розстановку кадрів;

- розподіл робіт між виконавцями;

- створення безпечних методів праці;

- визначення послідовності технологічних операцій;

Основні завдання організації праці:

- ресурсозберігаюча;

-- оптимізує (функція встановлення повної відповідності організації праці рівнем технології і енергоозброєності підприємства);

- формування ефективного працівника;

- охорона праці;

- виховна та активізуються;

Нормування праці - це частина організації праці на підприємстві, виддіяльності з управління виробництвом. Під нормуванням розуміютьпроцес встановлення науково-обгрунтованих норм витрат праці на виконанняробіт.

Нормування праці багатоаспектна діяльність, мета якої --визначення необхідних витрат і результатів праці та співвідношення міжчисельністю персоналу та кількістю одиниць обладнання.

Науково -обгрунтовані норми відображають технічні та технологічні можливості виробництва, враховують особливості застосовуваних предметів праці,фізіологічно виправдану інтенсивність праці і його нормальні умови.

Основні види норм праці:

- Норми часу (тривалість і трудомісткість виробничих операцій);

- Норма виробітку;

- Норми обслуговування;

- Норми чисельності;

- Норми керованості;

- Нормовані завдання;

У процесі нормування праці використовують такі нормативи:

- Нормативи режимів роботи устаткування;

- Нормативи часу;

- Нормативи чисельності;

- Типові норми;

Роль нормування праці особливо важлива при оцінці та контролі витратвиробництва, у тому числі, витрат на робочу силу. Найважливішим показникомпоряд з трудомісткістю є заробітна плата у розрахунку на однуоперацію.

57. Поняття і види заробітної плати її функції. Тарифна система як основа організації оплати праці

Зарплата — це винагорода, розрахована, як правило, у грошовому еквіваленті, яку за трудовим договором власник (або уповноважений ним орган чи фізособа) виплачує працівнику за виконану ним роботу Індивідуальні умови оплати праці передбачено в трудовому договорі (трудовому контракті), укладеному між робітником та роботодавцем.

Форми і системи оплати праці – це перелік певних понять і правил, за допомогою яких установлюється залежність оплати праці від фактичних результатів (витрат) праці. Вимірники витрат праці – кількість виготовленої продукції або кількість відпрацьованого часу, термін виконання робіт.

Форми оплати праці погодинна – це оплата праці за відпрацьований час (тобто кількість праці визначається відпрацьованим часом) відрядна – це оплата праці за кількість виготовленої продукції, виконаних робіт чи наданих послуг (тобто кількість праці обчислюють кількістю та якістю виготовленої продукції чи виконаної роботи).

Проста погодинна ОП — оплата праці залежить від кількості відпрацьованого часу й кваліфікації працівника

Погодинно-преміальна ОП застосовується, аби підвищити матеріальну зацікавленість працівників у результатах їхньої праці.

При прямій відрядній ОП основу оплати становить відрядна розцінка. Її визначають діленням годинної ставки, що відповідає розряду конкретної роботи, на годинну норму виробітку (або множенням цієї ставки на норму часу).

Відрядно-прогресивна ОП передбачає підвищення відрядної розцінки зі збільшенням виробництва продукції, виконанням робіт чи наданням послуг упродовж робочого дня, зміни.

Відрядно-преміальна ОП — робітнику-відряднику, окрім заробітку за відрядними розцінками, виплачують премії за перевиконання кількісних та якісних показників.

Види зарплати:

Основна з/п — це винагорода за виконану роботу відповідно до норм праці.

Додаткова з/п — це винагорода за працю понад норми, за успіхи в роботі, винахідництво та особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань та функцій.

Інші компенсаційні та заохочувальні виплати — це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, не передбачені актами діючого законодавства, або які проводяться понад встановлені такими актами норми — це винагороди за вислугу років, додаткова оплата у вихідні, оплата щорічних і додаткових відпусток тощо.

Основою організації оплати праці є тарифна система, що являє собою сукупність нормативних матеріалів, за допомогою яких встановлюється рівень заробітної плати працівників підприємства залежно від їхньої кваліфікації, складності робіт, умов праці. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, надбавки і доплати до тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна система оплати праці — це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці.

Як зазначалося вище тарифна система оплати праці включає:

а) тарифну сітку - коефіцієнти, які присвоюються робочим в залежності від кваліфікації;

б) тарифні ставки - суми, які нараховуються за певний проміжок часу (година, день) працівникам відповідної кваліфікації (розряду). Наприклад, працівнику першого розряду за одну годину нараховується одна гривня, а працівнику шостого розряду - шість гривень.

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт в залежності від їх складності, а робітників - в залежності від їх кваліфікації та відповідальності по розрядах тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється в розмірі, перевищеним законодавче встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок.

Тарифна система відображає поділ працівників за професіями та кваліфікаціями. Професія характеризує трудову діяльність і зайнятість працівника відповідно до одержаної ним підготовки, придбаних теоретичних знань і практичних навичок. Спеціальність відображає внутрішньо-професійний поділ праці. Це поняття є вужче порівняно з поняттям "професія” (наприклад слюсар-водопровідник). Отже, спеціальність потребує глибших знань і надбання практичних навичок з вужчого кола робіт. Кваліфікація – це сукупність вироблених знань, уміння, певних практичних навичок. Вона виражає ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.

Тарифна система є основою для устаткування правильного співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати працівників. З її допомогою визначається необхідна кількість працівників відповідної кваліфікації чи спеціальності, а також співвідношення заробітної плати різних категорій працівників.

Основними елементами тарифної системи є тарифно-кваліфікаційні довідки робіт і професій робітників, кваліфікаційні довідки посад керівниками, спеціалістів і службовців, тарифні сітки та ставки і схеми посадових окладів, або єдина тарифна сітка. У сучасних економічних умовах кожне підприємство може самостійно розробляти тарифну систему, дотримуючись державних гарантів і вимог генеральної, галузевої, регіональної тарифних угод згідно з чинним законодавством.