
- •Предмет, об’єкт і завдання курсу ” Економіка підприємства” . Методологія вивчення курсу
- •Підприємство (фірма) як суб’єкт ринкової економіки, його основні риси. Основні теорії (концепції) підприємства
- •Сутність, принципи, форми і типи підприємницької діяльності . Законодавче забезпечення підприємства
- •Підприємницькі договори (контракти, угоди)структура і порядок укладання. Партнерські зв’язки та угоди.
- •Міжнародний бізнес: поняття, суб’єкти , типи та види. Форми зовнішньоекономічної діяльності підприємств.
- •Класифікація підприємств за різними ознаками. Форми об’єднання підприємств
- •Середовище діяльності підприємства, його структура
- •Зовнішнє макросередовище господарювання підприємства та його чинники.
- •Зовнішнє мікросередовище господарювання підприємства його елементи Модель галузевої конкуренції Портера.
- •Види чинників зовнішнього середовища та діяльність підприємства
- •Призначення, зміст та особливості аналізу зовнішнього середовища підприємства
- •Поняття та елементний склад виробничої структури підприємства. Види виробничих структур підприємства
- •Сутність, методи та принципи управління суб’єктами господарювання
- •Організаційні структури управління підприємством
- •Поняття і характеристика ринкового типу господарювання. Функції та структура ринку.
- •Види ринків. Принципи поведінки суб’єктів господарювання на ринку.
- •Ринкова інфраструктура, її складові. Формування ринкової інфраструктури в України
- •Зміст товарної політики підприємства. Диверсифікація товарної політики
- •Поняття, функції та види цін.
- •Сутність і роль цінової політики підприємства.
- •Структура, форми та види цінової політики підприємства
- •Поняття, класифікація і структура персоналу підприємства
- •Визначення чисельності окремих категорій персоналу підприємства. Рух робочої сили на підприємстві
- •Капітал підприємства та джерела його формування. Основний і оборотний капітал підприємства
- •Поняття, класифікація та структура основних виробничих фондів підприємства
- •Облік і …основних фондів. Види та показники зношування основних фондів.
- •Поняття, форми і методи амортизації основних фондів.
- •Ремонт основних фондів, види ремонтів. Відтворення основних фондів
- •Властивістьб відтворення і використання основних фондів
- •Поняття і структура оборотних фондів підприємства
- •Нормування затрат матеріальних ресурсів.
- •Оцінка та основні напрямки поліпшення використання оборотних фондів
- •Поняття та види нематеріальних ресурсів підприємства. Нематеріальні активи підприємства.
- •Поняття, елементний склад і структура оборотних коштів. Ефективність використання оборотних коштів підприємства
- •Нормування окремих елементів і загальної величини оборотних коштів
- •Поняття та роль інвестицій. Різновиди та структура інфвестиційних
- •Методика оцінки ефективності виробничих інвестицій
- •Особливості визначення і показники ефективності використання фінансових інфвестицій підприємства
- •Загальна характеристика інноваційних процесів. Науково-технічний прогрес та його напрямки.
- •Організаційний процес , його об’єкти, напрямки. Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень
- •Поняття та характеристика техніко-технологічної бази виробництва. Лізинг – як форма оновлення технологічної бази виробництва.
- •Сутність, формування та використання виробничої потужності підприємства
- •Структура та принципи організації виробничого процесу. Організаційні типи виробництва
- •Організація виробничого процесу в часі. Методи організації виробництва.
- •Прогнозування розвитку підприємства. Принципи і методи прогнозування.
- •Основні принципи і методи планування. Система планів виробничої діяльності і порядок їх розробки.
- •Суть і основні етапи стратегічного планування
- •Храктеристика бізнес-планувань: сутність і призначення. Структура бізнес-плану
- •Особливості тактичного та оперативного планування на підприємстві
- •Виробнича програма підприємства. Показники виробничої програми.
- •Поняття та показники якості продукції. Конкурентоспроможність продукції.
- •Механізм управління якістю та конкурентоспроможністю продукції. Стандартизація та сертифікація продукції.
- •Економічна ефективність підвищення якості та конкурентоспроможності продукції. Державний нагляд за якістю продукції.
- •54. Продуктивність праці показники та методи її вимірювання. Планування продуктивності праці
- •56. Організація та нормування праці на підприємстві
- •57. Поняття і види заробітної плати її функції. Тарифна система як основа організації оплати праці
- •58. Форми і системи оплати праці на підприємстві
- •59. Використання безтарифної системи оплати праці. Система участі у прибутках
- •60. Поняття і характеристика витрат виробництва, класифікація витрат.Кошторис витрат.
- •61. Поняття види то показники собівартості продукції. Калькулювання собівартості одиниці продукції
- •62. Планування собівартості продукції пофакторним методом. Індексний метод розрахунку зниження собівартості
- •63. Поняття функції та види цін
- •64. Поняття та види прибутку підприємства його використання
- •65. Оцінка фінансово економічного стану підприємства показники
- •66. Поняття та вимірювання ефективності виробництва.Види та показники ефективності виробництва
- •67.Оцінка соціальної ефективності виробництва, чинники зростання ефективності підприємства
- •68. Сутність форми та види реструктуризації підприємства
- •69. Економічна безпека підприємства: сутність,рівень та стратегія забезпечення
- •70. Суть і методи санації ,Техніко-економічне обґрунтування санації.
Економічна ефективність підвищення якості та конкурентоспроможності продукції. Державний нагляд за якістю продукції.
Соціально-економічне значення підвищення якості і конкурентоспроможності продукції полягає в тім, що заходи такого спрямування сприяють формуванню ефективнішої системи господарювання за умови ринкових відносин. Соціально-економічна ефективність підвищення рівня якості та конкурентоспроможності продукції, що виробляється підприємствами, полягає передовсім у такому:
1) високоякісна й конкурентоспроможна продукція завжди повніше та ліпше задовольняє суспільно-соціальні потреби в ній;
2) підвищення якості продукції є специфічною формою виявлення закону економії робочого часу: загальна сума витрат суспільної праці на виготовлення й використання продукції більш високої якості, навіть якщо досягнення такої зв’язане з додатковими витратами, істотно зменшується;
3) конкурентоспроможна продукція забезпечує постійну фінансову стійкість фірми, а також одержання нею максимально можливого прибутку;
4) багатоаспектний вплив підвищення якості та, як наслідок, конкурентоспроможності продукції не тільки на виробництво та ефективність господарювання, а й на імідж і конкурентоспроможність підприємства в цілому.
На рівень якості й конкурентоспроможності продукції впливає багато різнопланових чинників. Досягти необхідного рівня якості та конкурентоспроможності реалізовуваних на відповідних ринках товарів можна різними способами, скоординованими в часі і просторі. За змістом і спрямуванням їх можна об’єднати в чотири взаємозв’язані групи: технічні, організаційні, економічні та соціальні.
З-поміж технічних способів (чинників) підвищення якості продукції визначальне місце належить постійному вдосконаленню проектування, техніко-технологічної бази підприємства. Це зумовлюється тим, що належні підвалини технічного рівня та якості виробів, як було вже сказано, формуються у процесі їхнього проектування. Саме в цьому циклі здійснюється комплекс лабораторно-дослідних і конструкторських робіт, спрямованих на забезпечення необхідних (бажаних) техніко-економічних параметрів зразків продукції. Про вирішальне значення стадії проектування для досягнення рівня якості згідно з вимогами ринку, свідчить хоча б той факт, що понад 50% відмовлень технічних пристроїв спричиняють дефекти, допущені за проектування виробів. Досягнення запроектованого рівня якості будь-якої продукції можливе лише за умови високої технічної оснащеності виробництва, застосування найновішої технології, суворого дотримання технологічної дисципліни.
До важливих і ефективних способів цілеспрямованого підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності на світовому й національному ринках цілком підставно відносять поліпшення стандартизації як головного інструменту фіксації та забезпечення заданого рівня якості. Адже саме стандарти й технічні умови відображають сучасні вимоги споживачів що технічного рівня та інших якісних характеристик виробів, відбивають тенденції розвитку науки і техніки.
Ринкові умови господарювання передбачають активне й широке використання організаційних чинників підвищення якості продукції на всіх підприємствах. До пріоритетних належать: запровадження сучасних форм і методів організації виробництва та управління ним, які уможливлюють ефективне застосування високоточної техніки і прогресивної (бездефектної) технології; удосконалення методів технічного контролю та розвиток масового самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції.
Нагальною потребою є розробка й використання різноманітних форм і методів дійового соціально-економічного впливу на всю низку процесів формування й забезпечення виробництва високоякісної та конкурентоспроможної продукції.
Формами та методами економічного впливу на ці процеси є передовсім узгоджена система прогнозування й планування якості продукції, установлення прийнятних для продуцентів і споживачів цін на окремі види товарів, достатньо потужна мотивація праці всіх категорій працівників підприємства, а формами впливу соціального — усебічна активізація людського чинника, проведення ефективної кадрової політики, створення належних умов праці та життєдіяльності.
До найважливіших методів забезпечення належної якості та конкурентоспроможності продукції належать державний нагляд за якістю і внутрішньовиробничий технічний контроль.
В Україні створено державну систему стандартизації та сертифікації. Національним органом, що проводить і координує роботу із забезпечення її функціонування, є Комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Комстандарт України). Для організації розробки, експертизи й підготовки до затвердження державних стандартів України з рішення Комстандарту створено технічні комітети зі стандартизації, що діють за договором із національним органом. До роботи в цих комітетах залучаються на добровільних засадах представники заінтересованих підприємств та організацій, провідні вчені й спеціалісти. Основними функціями Комстандарту України стосовно сертифікаційних робіт є: 1) визначення принципів, структури та правил системи сертифікації; 2) затвердження переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації; 3) акредитація органів із сертифікації та випробувальних лабораторій (центрів), атестація експертів-аудиторів; 4) установлення правил визнання сертифікатів інших країн; 5) постійне інформування споживачів через відповідні інформаційні фонди щодо стандартів різних категорій, сертифікатів, класифікаторів техніко-економічної та соціальної інформації, випробувальних центрів тощо.
У межах державної системи стандартизації та сертифікації в Україні функціонує державний нагляд за якістю, який здійснюють відповідні органи, а також передбачає конкретно визначену відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за порушення стандартів, норм (метрологічних, санітарних та інших обов’язкових вимог, які встановлюють гранично допустимі величини показників продукції, що гарантують високу якість) і правил (метрологічних, санітарних, екологічних, протипожежних, технологічних).
Державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил здійснюють Комстандарт України та його територіальні органи — центри стандартизації, метрології та сертифікації. Перші керівники цих органів за посадою є одночасно головними державними інспекторами відповідно України, Автономної Республіки Крим, областей і міст з нагляду за якістю продукції, а інші керівники і спеціалісти цих органів — державними інспекторами. Органи державного нагляду виконують багатоспрямовані функції, а саме: перевіряють додержання стандартів (норм і правил), узагальнюють результати перевірок та інформують про них відповідні органи державної влади і громадськість; забезпечують оперативне вжиття заходів для припинення порушень стандартів (норм і правил), вносять пропозиції щодо підвищення якості продукції та ефективності власної діяльності.
Державний нагляд проводиться за планами його органів (або в разі звернення громадян з відповідними претензіями у формі періодичної (постійної) перевірки додержання вимог нормативних документів чи проведенням вибіркового (суцільного) контролю стабільності якості сертифікованої продукції, правил випробування виробів. Об’єктами державного нагляду є: 1) продукція виробничо-технічного призначення, товари народного споживання та продукти харчування — щодо відповідності стандартам, нормам і правилам; 2) експортна продукція — щодо стандартів (норм і правил) або окремих вимог, обумовлених договором (контрактом); 3) імпортна продукція — щодо чинних в Україні стандартів (норм, правил) стосовно безпеки для життя, здоров’я, майна людей і навколишнього середовища; 4) атестовані виробництва — щодо відповідності встановленим вимогам до сертифікації продукції.
Суб’єкти господарювання за порушення вимог стандартів (норм, правил) несуть матеріальну відповідальність — штраф. Залежно від характеру порушення розмір штрафів становить:
● за випуск продукції науково-технічного, виробничо-технічного і споживчого призначення, що не відповідає вимогам стандартів або не пройшла обов’язкової сертифікації — 25%;
● реалізацію підвищено небезпечної продукції без належного попереджувального маркування та відповідної інструкції щодо транспортування й експлуатації (споживання), а також імпортної продукції, що не відповідає вимогам національних стандартів стосовно безпеки для життя, здоров’я, майна людей і навколишнього середовища, — 50%;
● продаж продукції, забороненої до випуску органами державного нагляду, та виробів, котрі внаслідок порушення вимог стандартів стали небезпечними для життя (здоров’я) людей і навколишнього середовища, — 100% від їхньої вартості.
Важливо, що сплата штрафів у відповідних розмірах не звільняє підприємців від обов’язку відшкодування збитків споживачам продукції, котрі виникли внаслідок порушення стандартів (норм, правил) або внаслідок невиконання умов договору на поставку продукції. Суми штрафів у розмірі 60% зараховують до державного бюджету і 30% — до позабюджетних фондів місцевих органів влади, а 10% переказують Комстандарту України для розвитку його матеріально-технічної та науково-дослідної бази