1. Предмет, об’єкт і завдання курсу ” Економіка підприємства” . Методологія вивчення курсу

Економіка як сфера діяльності людей у уквальному ро­зумінні означає «мистецтво ведення господарства». Під госпо­дарською діяльністю заведено розуміти будь-яку працю, у про­цесі якої люди виготовляють, транспортують і продають необ­хідні для власної життєдіяльності продукти та предмети. Еко­номіка є головною сферою діяльності людей, що забезпечує суспільство життєво необхідними матеріальними благами.

Основна мета вивчення: оволодіння основними розділами прикладної еко­номіки, методами організації ефективного господарю­вання на рівні первинної ланки суспільного виробницт­ва підприємства.Набуття необхідної сукупності теоретичних і прак­тичних знань з управління ринковою економікою на су­часному етапі її розвитку.

Предмет курсу: вивчення конкретних форм виявлення економічних законів і закономірностей розвитку суспільно­го виробництва в господарській діяльності підприємства. Предмет пізнання становлять: теорія і практика господарю­вання, формування та використання виробничого потенціа­лу; взаємодія всіх видів ресурсів; організація і ефективність господарської та інших видів діяльності підприємства.

Методологія вивчення курсу має відпові­дати процесу пізнання істини: від живого споглядання до абстракт­ного мислення і від нього до практики. Ось чому в ній необхідно ви­окремлювати емпіричну, теоретичну та прикладну сторо­ни. Емпірична сторона пізнання означає здійснення збиральної й опи­сової функцій (встановлення, реєстрація, викладання й первинна сис­тематизація фактів). Теоретичний зріз процесу пізнання реалізує фун­кцію пояснення нових понять і термінів, створення нових та уточнен­ня (доповнення) існуючих теорій, прогнозування розвитку процесів і явищ. Прикладний бік цього процесу характеризується опрацюванням практичних рекомендацій для забезпечення найефек­тивніших форм господарювання. Основою методології має бути єдність емпіричної та теоретичної сторін пізнання (брак такої єдності призводить до того, що теорія може стати безпредметною, а виробничо-господарська діяльність підприє­мства здійснюватися горезвісним «методом спроб і помилок»), а також матеріалістична діалектика (будь-яке явище, що вивчається, необхід­но розглядати в часі та просторі, у динаміці з урахуванням усіх чинників, що впливають на нього). З огляду на це методологія вивчення курсу має включати певну сукупність конкретних методів, а саме: історичного та макроекономічного в їхньому застосуванні до оцінки процесів (явищ); інваріантність (альтернативність) розв’язання тих чи тих господарсь­ких завдань; використання сучасного наукового інструментарію пізнан­ня та прийняття управлінських рішень; аналіз, узагальнення й визна­чення можливих (доцільних) сфер застосування ефективного вітчизня­ного й зарубіжного досвіду господарювання.

2. Підприємство (фірма) як суб’єкт ринкової економіки, його основні риси. Основні теорії (концепції) підприємства

Підприємство — Це самостійний статусний господарюючий суб’єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою отримання прибутку.

Основні риси підприємства

• Назва, товарний знак;

• Сформована система обліку, звітності, самостійний баланс;

• Власна організаційна побудова, матеріально-механічна база, персонал;

• Властиві підприємству організації;

• Режим роботи і організація праці;

• Розрахунковий рахунок в банку, печатка;

• Юридична самостійність і відповідальність.

Кожне підприємство має історично сформовану конкретну назву – завод, фабрика, шахта тощо. Кожне підприємство є юридичною особою, має закінчену систему звітності та обліку, системний баланс, розрахунковий рахунок в банку, печатку з власною назвою, а також товарний знак.

Головною метою сучасного підприємства вважають виробництво про­дукції (послуг) для задоволення потреб ринку та одержання макси­мально можливого прибутку.

Основні теорії (концепції) підприємства

Можна виділити чотири основних напрямки досліджень, пов'язаних з теоретичним описом функціонування підприємства:

· неокласична теорія фірми;

· інституціональна теорія фірми;

· еволюційна теорія фірми;

· підприємницька теорія фірми.

У неокласичній теорії фірма розглядається як цілісний об'єкт, що здійснює перетворення вихідних ресурсів у продукцію і залучення цих ресурсів у виробництво. Модель підприємства складається з виробничої функції, що виражає залежність результатів виробництва від витрачених ресурсів.

Інституціональний варіант теорії фірми на відміну від неокласичного не наголошує на пророкуванні поведінки фірми відповідно до існуючої виробничої функції як форми вираження технологічної залежності між витратами факторів виробництва і максимально можливим при відповідній комбінації витрат виходом продукту.

В еволюційній теорії фірма розглядається як один з об'єктів у середовищі подібних об'єктів, яку можна уподібнити біологічній популяції. Поведінка підприємства в першу чергу визначається взаєминами між членами цієї популяції, у другу -- деякими внутрішніми характеристиками об'єкта, до числа яких у даній теорії відносять у першу чергу устояні правила прийняття рішень у відповідь на ті чи інші внутрішні чи зовнішні впливи.

Підприємницька теорія фірми спирається на уявлення про підприємство як про сферу додатка підприємницької ініціативи і наявних у підприємця ресурсів. Звичайно, не всі підприємства є підприємницькими, і в цьому значенні підприємницька теорія має більш обмежений об'єкт дослідження, ніж інші види теорії фірми.

В основі підприємницького бізнесу й у центрі діяльності такого підприємства знаходиться фігура підприємця -- незалежного, активного, енергійно спрямованого до успіху, схильного до ризику, наполегливого, адаптивного, упевненої в собі людини, що уміє використовувати у своїх цілях суперечливі обставини.