Висновки

Суспільний лад Давнього Риму характеризувався рабовласницькими відносинами. Рабовласницькі відносини мали неефективний характер, тому вже у V ст. н.е. формуються нові ранньофеодальні відносини, пов’язані з пекулієм і колонатом.

Державний лад давньоримської держави пройшов досить складний шлях розвитку – від царського правління до республіки, диктатури та імперії, котра мала форми принципату та домінату. При цьому основні органи влади й управління були сформовані в період республіки. За формою правління давньоримська республіка була аристократичною.

Римське право являє собою найвищий ступінь у розвитку рабовласницького права та посідає особливе місце в правовій icтоpiї людства. Воно стало важливим чинником розвитку античної культури та, водночас, її істотною частиною. При цьому, основою давньоримського права на ранньому етапі був звичай. Надалі творчість давньоримських юристів сприяла появі класичного римського права, котре поділялось на публічне та приватне.

Найкращим чином було розроблене публічне та приватне римське право. Останнє у VI столітті було вдосконалене у Візантійській імперії у вигляді Дігестів Юстиніана, а в період Середньовіччя було трансформоване західноєвропейськими легістами відповідно до тогочасних політико-правових реалій.

Пояснення до термінів

Декрети – рішення імператора із спірних питань, судових справ.

Едикти – загальні розпорядження імператора для всього населення Римської імперії.

Едили – помічники трибунів, які наглядали за порядком в місті, організовували свята, здійснювали деяке судочинство.

Квестори – спочатку були помічниками консулів без визначеної компетенції, а згодом – державні посадовці, обрані трибутними зборами.

Квіріти – повноправні римські громадяни.

Консули – вищі посадові особи, влада яких у Римі обмежувалася народними зборами, а поза Римом була необмеженою. Вони командували військом, при цьому кожен консул, зазвичай, мав власну армію.

Маґістрати – службові особи держави, урядовці різних рівнів.

Мандати – інструкції службовим особам.

Претори – два заступники консулів, яких обирали на центуріатних зборах з числа патриціїв, а пізніше – і з числа плебеїв. До їх обов’язку входила охорона порядку в місті, допоки консули перебували у військових походах, також – здійснювали судочинство.

Рескрипти – письмові відповіді на скарги, запити з різноманітних питань, що надійшли до імператора.

Питання та завдання до теми

1. Якими були основні риси царського періоду?

2. Чим відзначався період республіки щодо організації державної влади?

3. Як відбувався перехід від республіки до імперії?

4. Що собою являли Закони ХІІ таблиць?

5. Які реформи провів Сервій Туллій?

6. Назвіть основні періоди державного розвитку у Давньому Римі.

7. Визначте провідні джерела давньоримського права.

8. Проаналізуйте специфічні риси принципату та домінату.

9. Проаналізуйте найбільш суттєві закономірності римського права на всіх етапах його розвитку.

10. Розкрийте характер квірітського, перегрінського та преторського права.

11. Охарактеризуйте принцип становлення класичного римського права.

12. Поясніть характер судочинства у Давньому Римі.