Фундаментальні поняття уіс
Розвиток суспільства, виробництва, розподілу, перерозподілу продуктів виробництва та споживання спричинив до виникнення та постійного удосконалювання інформаційних управлінських систем, які з появою людського суспільства в тому чи іншому вигляді існували завжди.
Розглянемо фундаментальні поняття системи.
Згідно загальновідомого визначення: система — безліч елементів, які знаходяться у відносинах і зв'язках між собою та утворюють певну цілісність, єдність; система автоматизована — організаційно-технічна система, що складається із засобів автоматизації певного виду (чи кількох видів) діяльності людей та персоналу, що здійснює цю діяльність; комп'ютерна система — система, одним із елементів якої є комп'ютер (ЕОМ).
Отже, поняття системи охоплює комплекс взаємопов’язаних елементів, що діють як єдине ціле. Під системою взагалі будемо розуміти любий об’єкт, який з однієї сторони, розглядається як єдине ціле, а з іншої – як множина пов’язаних між собою елементів або взаємопов’язаних складових частин.
До понятійного апарату системи входять наступні складові:
1) структура системи – множина елементів системи і взаємозв’язків між ними. Наприклад, структура системи складається із чотирьох елементів, у якій перший елемент пов’язаний із другим, другий – із першим, третім та четвертим, третій – із другим та четвертим та четвертий – із другим та третім (Рис. 1). Математичною моделлю структури системи є граф (Рис. 2.);
Рис. 2.
Граф
структури системи.
2) входи і виходи системи – потоки повідомлень, які надходять у систему і виходять з неї. Кожний вхідний потік характеризується набором параметрів Хі, вихідний – Уі (Рис. 3);
Вх Вих
Хі Уі
Рис. 3. Входи і виходи та закон поводження системи.
3) закон поводження системи – функція F(х) (рівняння, алгоритм, програма), що пов’язує вхід і вихід системи.
4) ціль або цільова функція системи – мета, як результат функціонування системи, у вигляді цільової функції, значення якої завжди намагаються підтримувати максимальним. Наприклад, результати функціонування системи математично описуються рядом змінних функцій У1, У2, У3,…, одну з яких завжди намагаються підтримувати у максимальному значенні порівняно з іншими, тобто значення такої функції повинно завжди бути максимальним. Нехай У1 = max. Тоді функція У1 = У(x,y,t) називається цільовою функцією або ціллю. Наприклад, мета кожної бізнесової фірми - отримати максимальний прибуток. Тоді цілью такої фірми як системи буде така організація управління фірмою, яка забезпечить максимальний прибуток.
5) обмеження системи – певні обмеження (фінансові, часові, правові, податкові тощо), які накладені на змінні функції, що характеризують результати функціонування системи, наприклад У2, У3,…, і обмежують зростання цільової функції, будуть функціями обмеження системи.
6) елементи, які не входять у склад системи утворюють для неї зовнішнє середовище (Рис. 4), з яким система певним чином або взаємодіє, наприклад, обмінюється інформацією, або не взаємодіє.
Рис. 4. Зовнішнє середовище системи.
Кожна система має цілий спектр властивостей, серед яких найсуттєвішими є відносність, ділимість, цілісність.
Властивість відносності свідчить про те, що склад елементів системи, взаємозв’язки між ними, входи та виходи, цілі та обмеження залежать від мети, яку поставив перед собою автор системи, тобто вони є відносними і за інших обставин можуть бути другими.
Ділимість означає, що систему можна уявити як побудовану із відносно самостійних частин – підсистем, кожна з яких може у свою чергу розглядатися як окрема система. Процес поділу системи на підсистеми, що називається декомпозицією системи, спрощує її дослідження. Виділення підсистем проводиться за певною методикою і є умовним.
Властивість цілісності вказує на узгодження цілі функціонування усієї системи з підсистемами та елементами системи. Система має ширше коло властивостей, ніж її складові елементи. Наприклад, підприємство є юридичною особою, а його підрозділ бухгалтерія – ні.