
- •1.Здобутки матеріальної і духовної культури населення україгсських земель в епоху камяного і мідно-бронзового віку.
- •3Пит.Відсутнє Здобутки духовної культури населення україгсських земель в епоху ранніх цивілізацій (пізній камяний і мідно-бронзовий вік.
- •6.Геродот про походження та етнографію Великої Скіфії
- •7Пит.Характеристика суспільного устрою та господарство скіфських племен в *Історіях *Геродота
- •8Пит.Особливості духовної культури іракомовних скотарських племен Північного Причорноморя (кіммерійці скіфи ,сармати)
- •9Пит.Суспільний устрій та основні етапи політичної історії Великої та Малої скіфій
- •10.Особливості грецької колонізації Пд-східної європи.Географія та суспільний устрій грецьких полісів
- •11.Розвиток господарства грецьких полісів Північного Причорноморя
- •12.Особливості розвитку культури в античних полісах Пн.Причорн.
- •13.Сарматські племена на території України:госп.,розселення, устрій
- •14.Основні етноси і державно утворення на тер.Укр.В епоху великого переселення народів 4-7 ст.
- •15.Писемні та ареол.Джерела про розселення ранніх словян у Східній Європі
- •16.Проблеми етногенезу словян у сучасній істографії
- •17. 17.Візантійські вчені про суспл.Устрій і господарство словян у сер. 1 тис.
- •18.Формування держаної терит.Русі 9-10ст.Утв.Киів.Імерії
- •19.ВІзант.Авт.Про вірування та побутову культ.Словян в середині 1 тис.
- •20.Вітчизняні та заруб.Джерела про початки Рус.Держави
- •21.Дискусія навколо»норманської теорії» в історичній науці 18-20 ст.
- •22.Внутр.І зовн.Чиники формув.Київ.Держави
- •23.Суспільно політ.Розвиток Київської держ.В друг.Пол.10.Перш.Пол.11ст.
- •24.Причини основні етапи та наслідки християнізації Русі
- •25. Суспільно політ.Розвиток Київської держ.В друг.Пол.11.Перш.Пол.12ст.
- •26.Ремесло Київ.Русі
- •27.Соціальні відносини к.Р.:формув.Правлячої верстви і залежної
- •28.Внутр.І зовнішня торгівля к.Р.
- •29.Сучасна історіографія про сусп..Віднос.К.Р.
- •30.Феодальна,рабовласницька община концепції розвитку к.Р.
- •31. Руско-візантійські відносини 9-12ст.
- •33.Роль.Руської держ. У міжнародній торг.9-13ст.
- •34.Монгол.Завоюв.У сх..Європі та їх вплив на розвиток.Укр.Земель
- •35.Політ.Розв.Земель- князівств на тер. Укр.12-перш пол..13ст.:Київ.Земля,Черніг.
- •36.Галицька земля наприк. 11-12ст.
- •37.Утворення Галицько-Волин.Князівства.Внутрітр.І зовн.Політ.Романа Мстисл.
- •38.Галицько волинські землі в період політ. Нестабільності (1205-1238)
- •39.Внутрішня і зовн.Данила Галицького
- •40.Гал.Вол.Княз. В другій пол.13 перш.Пол.14
- •41. Соц. Екон. Розвиток гал вол держ.
- •42.Народи степової зони в добу середньовіччя :печеніги,половці.
- •43.Енополітична карта середньовічного Криму
- •44.Культ.На укр.Зем.10-14ст.Освіта школа,писемність
- •45. Культ.На укр.Зем.10-14ст:літописання ,літ.
- •46.. Культ.На укр.Зем.10-14ст:архітектура,живопис
- •47.Вплив християнства на розв.Культ.К.Р.
- •48.Язичницькі вірування,звичаї та обряди сх..Словян.
- •49.Причини розп.Рус.Імпер.Та його наслідки
- •51.Безпорське царство:сусп.Устрій та госп.Держ.В еліст.Період.
13.Сарматські племена на території України:госп.,розселення, устрій
Cармати (грец. Σαρμάται) — це загальна назва споріднених зі скіфами кочових іраномовних племен скотарів, що вживалася еллінськими й римськими істориками. Поділялися на:роксоланів (мешкали у Північному Причорномор'ї);сираків (Прикубання);аорсів (на схід від Дону);язигів;зі середини І століття н. е. до них додалися алани.Історія сарматського світу посідає важливе місце в давній історії нашої держави. Навіть період з III ст. до н. е. по IV ст. н. е. в історії України має назву «сарматська доба». Український археолог Симоненко О. В. окреслив дати ранньосарматського періоду на землях сучасної України в межах II—I ст. до н. е., середньосарматського — I ст. до н. е. — середини II ст. н. е., пізньосарматського — другої половини II—IV ст. н. е. В рамках цього тому ми розглянемо лише перші два періоди. Формування племен сарматів починається від такої ж глибокої давнини, як і походження скіфів. Перший етап історичного розвитку сарматів пов'язаний з савроматами (давньоіран. «saoromant» — «той, хто носить меч»), сусідами скіфів на сході, і за часом співпадає з розквітом скіфської культури в Північному Причорномор'ї. Археологічні пам'ятки савроматів є досить близькими до скіфських. Тому не відразу вдалося виділити їх з великої групи пам'яток, які довгий час об'єднувалися під загальним поняттям скіфської старовини.Савроматів вперше згадує Геродот (бл. 484—425 рр. до н. е.), який переказав легенду про походження савроматів від шлюбів скіфських парубків з амазонками. Авеста, священна книга Давнього Ірану, згадує савроматів-сарматів під ім'ям «сайріма». У другій половині IV—III ст. до н. е. кочові племена, що мали загальну назву «савромати», почали називати в письмових джерелах сарматами, судячи з повідомлення давньогрецького вченого Теофраста (бл. 372—287 рр. до н. е.), який вперше використав термін «Сарматія». Але ще довго, аж до перших століть нашої ери, грецькі і римські письменники називали їх савроматами, відображаючи цим історичну спадкоємність савроматів і сарматів. Від початку II ст. до н. е. сармати все частіше фігурують в працях грецьких, римських і східних авторів. Ми дізнаємося від Страбона (бл. 64-24 рр. н. е.) назви їхніх племен — язиги, роксолани, аорси, сіраки, алани. На території України Страбон розміщує язигів та роксоланів.Від II ст. до н. е. сарматів все частіше згадують в різноманітних військово-політичних акціях. У договорі малоазійськіх держав 179 р. до н. е. згадується цар сарматів, Гатал. Дещо пізніше полководцеві Мітрідата Діофанту доводиться воювати з роксоланами, очолюваними Тасієм. За свідченнями римських авторів I ст. н. е. Помпонія Мели та Плінія до початку н. е. межі Сарматії на заході досягають Істра (Дунай) та Вісли. Інший римский історик, Корнелій Тацит (бл. 56-117 рр. н. е.) повідомляє про спустошливий набіг роксоланів на дунайську провінцію Римської імперії Мазію в 68 р. н. е., де вони «порубали дві когорти». Засланий в місто Томіс в 8 р. н. е. великий римський поет Овідій з тугою і жахом описує в своїх «Сумних піснях» сарматів під містом.Від часів грецького географа Птолемея (бл. 87-165 рр. н. е.) Сарматія розділяється на Європейську і Азіатську, східною межею якої була Азіатська Скіфія, що тягнулася від Волги і Каспійського моря до Індії і Китаю. В період утвердження Риму на Передньому Сході і в басейні Чорного моря у військових акціях часто згадують народи, що мешкали в межах Сарматії, які виявляли активність в різних частинах стародавнього світу, аж до появи в Східній Європі готів, після чого сармати вже не були тут головною силою і згадуються спільно з іншими народами.Спосіб життя та побут сарматів на території України не надто відрізнявся від побуту їх попередників — кіммерійців і скіфів. Римський географ, Помпоній Мела, відзначав, що „Сармати не живуть в містах і навіть не мають постійних місць проживання. Вони вічно живуть табором, перевозячи майно і багатство туди, куди приваблюють їх кращі пасовища або примушують вороги, які відступають чи переслідують“. Під час зміни пасовищ сармати перевозили своїх дітей, старих, жінок і майно в кибитках. Кочове скотарство, яке було економічною основою сарматського суспільства не могло повністю задовольнити усі його потреби. Природним доповненням до випасання коней і овець залишалася відпрацьована століттями військово-грабіжницька економіка. Перелік її „галузей“ також не змінився: збір данини (під ширмою „заступництва“, „протекторату“), пограбування, работоргівля, контроль над товаропотоками, найманство. Певна річ, сарматське суспільство було цілком воєнізованим. Всі чоловіки були воїнами. За свідченням Корнелія Тацита "…у сарматів має значення не лише голос вождя: вони всі підбурюють один одного не допускати в битві метання стріл, а попередити ворога сміливим натиском і вступити в рукопашну". Але родоплемінний лад сарматів знаходився на стадії розкладу, в соціальному житті сармати були ранньокласовим суспільством з пануванням військово-племінної верхівки. Про це свідчать сарматські кургани, що надто відрізняються один від одного за багатством поховального інвентаря.