11.Розвиток господарства грецьких полісів Північного Причорноморя

12.Особливості розвитку культури в античних полісах Пн.Причорн.

У часи античності в Елладі були неймовірно популярні поезія, театр, філософія, риторика, етика, історіографія. Досягнення давньогрецької цивілізації й культури поселенці продовжували розвивати в містах і передмістях Північного Причорномор'я. Туди з Мілета, Афін та інших культурних центрів метрополії надходила величезна кількість творів мистецтва, високохудожня кераміка, шедеври скульптури. Загальний культурний рівень жителів Ольвії, Херсонеса, Тіри й особливо багатого Пантікапею був високим і сприяв бурхливому розвитку місцевої архітектури, скульптури, живопису, керамічному й ювелірному промислам. Завдяки тісним зв'язкам з Афінами на береги Понту Евксинського зі столиці охоче приїжджали кращі керамісти, ювеліри, архітектори, скульптори. Вагомого значення в грецьких полісах Північного Причорномор'я надавали будівництву храмів. За своїми розмірами й оздобленням вони, звичайно, поступалися величним спорудам Афін, проте вирізнялися своєрідним декором, оригінальною формою й стилем. Основні кольори, які причорноморські греки використовували для розфарбування своїх споруд, – синьо-жовтий і червоний. Підлоги храмів і будинків багатих городян зазвичай прикрашали мозаїкою. Під час розкопок міст Північного Причорномор'я знайдено багато різноманітних скульптур. Мармурові, вапняні й бронзові статуї богів, героїв, знатних громадян у ті часи були окрасою площ, перехресть і некрополів. До місцевої художньої богеми належало чимало талановитих скульпторів. Хоча вони й поступалися в техніці кращим афінським майстрам, однак володіли своїм, властивим саме цьому регіону стилем: богів і людей зображали чіткіше, реалістичніше, менш аскетично, хоча й дещо недбало. Мистецтво скульптури впливало на коропластику – виробництво глиняних статуеток для храмів і осель. Як і в скульптурі, теракотові фігурки Афродіти, Деметри, Кібели, Кори-Персефони й інших небожителів частенько втрачали божественний вигляд і наділялися рисами звичайних жінок. Ці статуетки, як правило, не відзначалися майстерністю виготовлення, однак в оригінальності їм не відмовиш. " Прагнули до оригінальності й художники. Вони створили своєрідний боспорський"живописний канон, для якого характерними були еклектика, свідома непропорційність, відсутність перспективи, незвичайне застосування фарб (наприклад, зелений кінь). Досягли вершин боспорські художники у портретному живописі. І, знову ж, богів живописці наділяли глибоко людською подобою. Як приклад, обличчя Деметри на сферичній поверхні одного з пантікапійських склепів. Імовірно, позувала митцю місцева красуня. Не пасли задніх і керамісти – під впливом кращих зразків посуду, який привозили з інших куточків античного світу, вони створили неймовірну кількість виробів, розписаних сценами із життя богів і смертних. Цими виробами із задоволенням користувалися не лише греки, але й усі народності по обидва боки Дніпра. Особливе захоплення викликають північнопричорноморські ювеліри. Те, що зазвичай називають скіфським золотом, створено не скіфами, а грецькими майстрами. Однак і тут їм вистачало оригінальності, але не вистачало старанності: найбільш значущі шедеври, такі як пектораль із кургану Товста Могила або відомий золотий гребінь із Солохи, на думку вчених, створені не місцевими, а приїжджими ювелірами, які працювали в Пантікапеї за запрошенням боспорських царів. Про античну цивілізацію без своєрідної культури Північного Причорномор'я годі й думати. Незважаючи на свою периферійність, ця культура увійшла до скарбнички світових цінностей. Величезна кількість художніх творів, зроблених як приїжджими, так і місцевими майстрами, свідчить про розвинені мистецькі смаки жителів цього регіону. Не лише еллінів, але й таких, здавалося б, "диких" народів, як скіфи, сармати, й таких "сільськогосподарських", як праслов'янські зарубинецькі племена. Ця територія дала світові щонайменше трьох видатних філософів – Сфера Боспорського, Біона Борисфеніта й скіфа Анахарсіса. Останній входить до славнозвісної "сімки муд