28.Внутр.І зовнішня торгівля к.Р.

ВНУТРІШНЯ ТОРГІВЛЯ.

У VIII - IX ст. відбувається великий приплив маси

слов'янських переселенців в область Дніпра. Це було не тільки,територіальне переміщення, але економічна подія величезної,важливості, що перевернуло колишній порядок.Слов'янам відкрилася можливість розвивати торгівлю, чому також чимало сприяло, домінувавши на просторі між Волгою й Дніпром Хазарська держава, де цей рід діяльності переважала. Розселивши поДніпру і його припливам самотніми укріпленими дворами,східнослов'янські поселенці стали налагоджувати обмін товарами Серед однодворок з'явилися дрібні збірні торгові пункти, де обмінювалися, торгували зробленим продуктом. Такі збірні місця називалися погостами. Ці дрібні сільські ринки вели до більш великого ринку, що утворювалися на особливо оживлених торгових шляхах, зв'язаних із зовнішньою Чорноморсько-Каспійською,торгівлею.Більш важливі погості служили місцем збору данини й вирішення судових справ. Тому ще до виникнення внутрішнього уряду, що,централізує, вони стали адміністративними й судовими округами,тобто територіальними урядовими організаціями. Будучи торговими центрами і складськими пунктами для сформованих навколо них промислових округів, граючи роль адміністративних і судових органів, головні погости самостійно керували своїми округами. Нарешті, самі головні погости завдяки вигодам місця розташування в процесі торгівлі, промислового й культурного обміну виросли в міста зі значенням волосних центрів.У цих містах міцніло положення князів, бояр і купців. Важливим напрямком державної діяльності був збут результатів полюддя.

ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ.

Зовнішня торгівля Русі була прямим продовженням збору князівської ренти в підлеглих Києву землях. У розмаху торгових,підприємств, у їхній організаційній злагодженості і тій могутній,підтримці, який вони користалися з боку великокнязівського війська, почувалася міць державного організму Київської Русі. Щовесни вона експортувала незліченну кількість товарів,зібраних за шістьох місяців кругового полюддя. Збирачі данини ставали мореплавцями, учасниками сухопутних торгових маршрутів,воїнами, що відбивали нападу мисливців до легкої наживи, купцями,yn продавали російський товар і закуповували чужої. Російських купців добре знали на Сході, у Центральній і Північній Європі . Їхні сухопутні каравани возили результати

полюддя в Багдад і Індію. По Чорному морю російські військово торгові експедиції ходили в Болгарію й Візанті З VIII століття зав'язуються особливо енергійні відносини зарабами, точніше з тими народами Сходу, що ввійшли до складу Арабського Халіфату. Цей "арабський" перід торгівлі продовжувався приблизно до X в У IX столітті паралельно з "арабською" торгівлею помітно оживляється торгівля Русі з Візантією спочатку з Корсунем, потім безпосередньо з Константинополем. Візантія рагнула навіть обмежити наплив російських товарів на свої ринки. Однак давньоруська держава, використовуючи військову силу,успішно протидіяло урядовим перешкодам. Перший похід русів на візантійську столицю, коли “відправилися Аскольд і Дир війною на греків” і осадили Царград двомастами кораблів. В шістдесяті роки IX століття Русь було сильним і організованим північним сусідом Візантійської імперії. Договори з греками 907 і 911 р. не тільки закріплювали успіхи російської зброї, але і відбивали реальність історичного й,політичного існування нової східноєвропейської держави Київської Русі, здатного успішно відстоювати свої інтереси в міжнародних,відносинах.