1.Здобутки матеріальної і духовної культури населення україгсських земель в епоху камяного і мідно-бронзового віку.

На початку палеоліту йде становлення первісного суспільства, зароджується матеріальна і духовна культура, з’являється «первісне людське стадо» «праобщина» – виділення людини з тваринного світу і утворення суспільства.

Розвиваються елементи духовної культури: мислення і мова, виникають зародки релігії, ідеологічних уявлень, елементи магїї та зародки мистецтва (хвильові лінії на стінах печер – перші кроки духовної творчості).

Виникає нова техніка обробки каменю (скребла, різці, вістря, ножі, наконечники, списи).

Зростає духовне життя первісних людей відбувається вдосконалення мови, основ раціональних знань, мистецтва. Збільшується обсяг інформації. Значно розширилися такі практичні галузі знань як медицина, фармакологія, токсикологія, виникає лічба, вимірювання відстаней, обчислення часу. Писемності ще не було, але з’являються зародки піктографії (малюнкове письмо). Виникає мистецтво, пов’язане з трудовою діяльністю людини (зразки первісної графіки, скульптури фольклору, музики, танцю), наскельні малюнки (зображення тварин, людей, мисливських і військових сцен, танців та релігійних церемоній), усна народна творчість (перекази про подвиги предків, виникнення світу та різні явища природи).

Найдавнішим видом мистецтв були танці колективні і обрядові. Це імітація сцен полювання, рибальства, шлюбних стосунків, воєнних сутичок, тощо.

На ранніх етапах існування людства виникає релігія у ранніх формах: тотемізм, фетишизм, магія, анімізм.. З’являються чаклуни, шамани.

Що стосується подальшого розвитку кульутри, а саме в епоху неоліту і бронзи, то цей період характеризується поліпшенням техніки виготовлення кам’яних знарядь (шліфування, полірування, пиляння і свердлування каменю) з’являється сокира, що полегшувало землеробство, обробку стовбурів дерев, видовбування човнів. Відбувається поява кераміки, винайдення прядіння і ткацтва, з’являються човни, лижі, санки.

Розвиток математичних знань зумовив появу перших лічильних пристроїв (калькуляція – камінець). Спостерігається створення перших карт (позначення маршрутів на корі дерева або шкіри), прикрашання ужиткових речей (одягу, зброї) художнім розписом, різьбою, вишивкою, аплікацією, поява образотворчого мистедгва.

Розвивались інша форми мистецтва: усне, музичне, танцювальна народна творчість.

Еволюціонувала релігія (уява про свою залежність, про боротьбу добрих і злих сил). Одних люди намагалися власкавити, а добрим почали вклонятися як оборонцям і заступникам роду. Зооморфізм почав замінятися антропоморфізмом.

З виникненням землеробства з’являється культ рослин і тих сил природи, від яких залежало їхнє зростання (Сонця, Землі).

Зароджується культ жіночих предків-праматерів. Більшість духів природи (матері-землі) виступали в образі жінок і мали жіночі імена.

На зміну неоліту приходить вік металів, а саме бронзова доба (з 3 тис. до н.е). Зароджується металургія.

З’являються нові форми мистецтва: монументальна кам’яна архітектура (усипальниці). Виготовляються ювелірні прикраси, дорогий посуд, зброя, одяг. Розвивається прикладне та ужиткове мистецтво – вибивання, тиснення металевих виробів, застосування емалі, інкрустація коштовними каменями художня обробка металів.

Мало..2пит.Початки давніх цивілізацій на тер.України.Трипільска культура

Камяний вік і мідно-бронзовий Пам’ятки палеолітичної доби знаходять здебільшого у так званих «стоянках»- «стійбищах», де людина перебувала більш-менш довгий час, та у «майстернях» — місцях, де був відповідний до вимог техніки людини камінь. З нього людина виробляла свої знаряддя й залишала уламки каменя. Палеоліт поділяється на кілька періодів, які позначаються за назвами тих місцевостей, де вперше було їх знайдено. Найдавніша палеолітична доба — Шельська характеризується масивними мигдалевидними кам’яними ручними рубилаши. Датується вона приблизно 200 000 років до Хр., коли, між періодами двох зледенінь, було в Европі тепло. Деякі археологи, як от І. Г. Шовкопляс, Я. Пастернак, відносять до Шельської доби знахідки біля с. Лука-Врублевська в Подністров’ї Інші археологи, серед них В. Щербаківський, А. Л. Монгайт та інші, ставляться скептично до цього і вважають речі Луки-Врублевської пізнішої доби. Аналогічні речі знайдено на півдні Англії, на верхів’ях Рони, Райну, Дунаю. Більше матеріялів (і певнішого характеру) про людність України стосуються наступної доби — Ашельської. Вона збігається з наступом на Україну льодовика. Підсоння змінюється, зникають теплолюбні тварини, людина шукає захисту від холоду в печерах, гротах. Вона полює на звірів, м’ясо яких споживає, а з шкір робить одяг. До цієї доби на Україні належать стоянки на Дніпрі, в урочищах Круглий, Ненаситець, у с. Буремка, на Сулі.Наступна доба — Муст’єрська, що датується біля 100 000 років до Р. X., припадає на найбільше зледеніння в Україні, 3 тварин живуть мамути, шерстисті носороги, зубри, дикі коні, північні олені, ведмеді, гієни тощо. До цієї доби стосується вже багато пам’яток перебування людини в Україні. В. М. Щербаківський вважав, що людина з’явилася в Україні тільки за Муст’єрської доби.” Територія, де перебувала людина, дуже обширна: на південь від Пинських болот, басейну Десни, до Сіверського Дінця. Пам’ятки перебування людини знайдено в Чернігівщині (біля Деркуль), на Дніпрі (Кодак, Запоріжжя), на Волині (Житомир), у Галичині (с. Касперівка) тощо. Вдосконалюється техніка обробки каменю, ручні рубила замінюють конечники, скребла. Вживають також кісток тварин як голок, вил. До цієї доби належить найбільше відкриття, яке зробило будь-коли людство: вміння здобувати вогонь. Людина користувалася з нього для огрівання й освітлення житла, для печення та варення їжі. Глиняного посуду ще не було, і людина використовувала для варення черепи тварин. До цієї доби належать житла людини в землянках. Так, у Києві на Кирилівській вулиці знайшрв археолог В. В. Хвойка селище з землянками та рештками 70 мамутів. Решток людини цієї доби не знайдено в Україні, але у Криму, в печері Кіїк-Коба, серед крем’яних знарядь муст’єрського типу та кісток тварин знайдено такі рештки; руку та кістки дитини. Типом ця людина належить до «неандертальського», названого так за річкою Неандер, у Німеччині, де вперше було знайдено її череп. Досить цікавими і багатими були, наприклад, Бориславський та Інгульський скарби. Перший – з нижнього Подніпров'я, а другий – з села Антонівка Привільнянського району Миколаївської області, який містив понад 50 серпів, 13 сокир-кельтів, два кинджали, кілька прикрас, а також 20 зливків бронзи загальною вагою близько 11 кг. На думку спеціалістів, Північне Причорномор'я за кількістю відкритих тут металургійних майстерень з численними матрицями періоду міді-бронзи не має собі рівних. На території України досліджено багато майстерень, де виготовляли бронзові речі. Наприклад, на місці такої майстерні біля села Волоське в Надпоріжжі знайдено близько 70 кам'яних і глиняних матриць для виготовлення 17 предметів – серпів, ножів, сокир-кельтів і кинджалів. Багато подібних майстерень було у Причорномор'ї. Одну таку пам'ятку розкопано поблизу села Острівець Івано-Франківської області.

Найяскравішою та найцікавішою культурою була Трипільська культура (мідний вік). Вона існувала в 4-2 тис. до н. е. та отримала таку назву від поселення, відкритого та дослідженого В. Хвойко у 90-х рр. 19 ст. біля села Трипілля на Київщині. Багато дослідників вважає, що традиції Трипільської культури збереглися в народній культурі українців.

За сучасними дослідженнями межі Трипільської культури поширюються від Слобідської України до Словаччини, від Чернігівщини до Чорного моря. Вважається, що Трипільська цивілізація проіснувала більше усіх.

Ця культура охоплювала все Лісостепове Правобережжя та Подністров’я, а на пізньому етапі поширилась на Волинь і степове Причорномор’я. В межах України відомі сотні трипільських поселень. Трипільська культура старша від Єгипетської, Вавілонської та Хетської культур. Вона починалася не з меча, а з плуга та хліба. Це археологічна культура ранніх землеробсько-скотарських племен Південно-Східної Європи. У ті часи люди мешкали великими селами на берегах річок. Хати були прямокутної форми. Стіни дерев’яні, обмащені з обох боків глиною. Житла будували залежно від місцевих умов: де був ліс – з плах, де його бракувало – з глиняних вальків. На Одещині – з каменю або вапняку. Глиняні хати мали груби, лави. Їх план дещо нагадує пізніші українські хати.

Населення вело розвинуте сільське господарство. Збереглося багато кам’яних серпів, зернотерок. Трипільці сіяли чотири сорти пшениці, два сорти ячменю, жито, просо. Важливою прикметою Трипільської культури було гончарство, яке вражає багатством форм й орнаменту. Ще одним великим досягненням цієї культури було ткацтво. У пізніших знахідках з’являється мідь, зустрічається й срібло.

Трипільська культура залишила по собі значні сліди в Україні. Її здобутками користуються й до нині. Навіть сьогодні можна спостерігати, як жінки розмальовують хати, печі та інше у стилі Трипілля. У килимарстві, гончарстві, вишиванках, писанках можна помітити багато геометричних та рослинних орнаментів, які виразно нагадують орнамент трипільської доби.

Духовна культура та уявлення трипільців Трипільські зображення були здебільшого жіночими, лише зрідка чоловічими. Чому так? Скоріше всього, це було пов’язано з ідеями матріархату. Яке призначення цих фігур, також залишається для нас загадкою. Чи це були “дитячі іграшки”, чи, може, культові фігурки, які закладалися у фундамент з ціллю оборонити себе від злих духів? Жодна з цих теорій точно не доведена, тому сказати тут просто нічого.Фігурки були стоячими та сидячими. У сидячих було округле обличчя, рук не було, і ноги відділені одна від одної. Стоячі відрізнялися тим, що мали волосся.Ці фігурки у трипільців розміщалися коло печі-вогнища.[жаль, зараз навряд чи вдасться відтворити картину первісних уявлень трипільців, але дещо иожна дізнатись з нових досліджень цієї культури (див. зноску 19)Існування Трипілля відповідало кліматичній фазі атлантику, і початок цієї культури збігся якраз з істотними зрушеннями в Сонячній системі. Тому можна твердити: населення Трипілля мало вже усвідомлювати періодичність глобальних криз і катаклізмів як загибель старого і зародження нового. І декілька сюжетів з їхньої міфології доводять це. По-перше, це стосується давнього вірування про звірину, яка ковтає сонце. Хто ж був цією звіриною, не дуже ясно. Можливо, це вовк, як, наприклад, в гальській міфології чи скандинавських сагах. Та скоріше всього, це була змія, яка, до речі, символізувала не тільки кінець, а й відродження світу в новій, вищій якості. Також змія символізувала жіночність. З цього ми можемо сказати, що у трипільців було циклічне уявлення про час. Вони представляли його собі як безкінечну дорогу, що рухається навколо центру Всесвіту. Цим , мабуть, і пояснюється спіральний орнамент трипільців, де спіраль символізує такий шлях.