35. Особливості організації роботи гіда (керівника групи) та забезпечення безпеки на лінійному залізничному маршруті.

Як правило, під час подорожі групи туристів на залізниці її супроводжує представник туристичної фірми (гід, керівник туристичної групи).

Гід (керівник туристичної групи) на транспортних маршрутах забезпечується проїздом, а у випадку тривалості маршруту понад добу – харчуванням за нормами, встановленими для туристів.

Перед початком маршруту гід (керівник туристичної групи) забов’язаний: детально ознайомитись з програмою обслуговування у кожному пункті маршруту, правилами та порядком проїзду, резервування місць та оформлення комісійних зборів у пунктах пересадки та зворотного виїзду, місцем розміщення, харчування туристів, планом екскурсійного обслуговування туристів, калькуляцією вартості послуг, що повинні бути надані туристу.

У випадку затримання, запізнення відправлення транспорту (поїзда) та відмови групи від подальшої подорожі керівник туристичної групи повинен повідомити про це у диспетчерський пункт туристичної фірми на залізничному вокзалі або зателефонувати на фірму. Проїзні документи на залізничний транспорт є документами суворої звітності, що повинні бути обов’язково повернені на турфірму.

Керівник туристичної групи проводить для туристів інструктаж з правил проїзду у пасажирських поїздах та забезпечення особистої безпеки під час залізничної подорожі та у місцях зупинки.

Найбільшою загрозою для життя та здоров’я туристів на залізниці є “прогулянка по залізничних шляхах”. Вихід до міста, прохід до поїздів, перехід з однієї платформи до іншої повинен здійснюватися через тунель або міст. Не дозволяється ходити вздовж залізниць або переходити через колії у недозволених місцях. Очікуючи поїзд не можна знаходитись біля краю платформи. При посадці у поїзд та виході з нього не потрібно штовхатися біля вагонів або притулятися до них. Входити у вагон потрібно не пізніше, ніж за 2-3 хв. до відправлення поїзда та тільки з боку пасажирської платформи. Не можна сідати у вагони та виходити з них під час руху поїзда.

При посадці у вагон заборонено ставити у тамбурі речі, їх потрібно відразу занести у вагон. Розміщувати ручну поклажу у вагоні потрібно таким чином, щоб вона не заважала іншим пасажирам. Під час зупинки поїзда не можна далеко відходити від нього, бо у випадку запізнення поїзда тривалість зупинки може бути скорочена. Крім того, шлях повернення до поїзда може бути відрізаним іншим потягом або маневровим составом. Небезпечно бігти за вагоном потягу, що відходить, це може привести до падіння під колеса поїзда.

Під час руху забороняється: викидати з вікон вагонів сміття, пляшки, зупиняти потяг стоп-краном. Також туристам потрібно з метою запобігання інфекційних захворювань дотримувати обережності під час придбання в дорозі їжі з рук.

Паління пасажирам дозволяється тільки у неробочому тамбурі.

36. 36.Флот водного транспорту та види водних рейсів.

Світовий морський флот на початок ХХІ ст. мав у своєму складі 80 тис. суден. Відбувається швидке скорочення флотів традиційних морських держав: Великобританії, Норвегії, Греції, Данії, Швеції, Японії. Це пов’язано із переведенням суден під “зручні прапори”. Першими проголосили політику “відкритої реєстрації” Ліберія та Панама, тому під прапорами цих країн знаходяться найбільш численні флоти у світі. Подібним шляхом пішли Кіпр, Бермудські, Багамські острови, Мальта, Вануату, Сент-Вінсент, Гібралтар. На початок ХХІ ст. частка суден, що ходить під “зручними” прапорами, сягнула 35%. Популярність країн “відкритої реєстрації” пояснюється відсутністю високих податків, невисокими стандартами щодо технічного складу суден, екобезпеки тощо.

Флот СРСР у 1990 р. мав 7,4 тис. суден та займав четверте місце у світі після Панами, Ліберії та Японії. У 1990-2000-х рр. кількість суден у країнах колишнього СРСР значно скоротилась. Велика кількість транспортних засобів (у першу чергу танкери) були продані на металобрухт. Після розпаду країни 17 існуючих пароплавств були розподілені між новими незалежними державами. Частка України склала 35% (6,9 млн. брт), але кількість суден продовжує катастрофічно зменшуватися.

Взагалі флот водного транспорту можна поділити на технічний, допоміжний та торговий.

Технічні судна проводять роботи з очищення та поглиблення дна.

Допоміжний флот обслуговує транспортні та технічні судна.

Торговий флот призначений для перевезення пасажирів та вантажів. Він включає: пасажирські, вантажопасажирські та вантажні судна.

Судна поділяються на декілька груп:

- необмеженого морського та океанічного плавання, що мають велику місткість, високу швидкість та обслуговують зовнішньоторговельні зв’язки держави;

- обмеженого морського плавання, що мають відносно невелику місткість та здійснюють перевезення у межах одного моря;

- місцевого та рейдового плавання невеликої місткості, що призначені для перевезення у місцевому сполученні, у межах акваторії порту, на рейді.

За експлуатаційною функцією судна, що перевозять пасажирів, поділяються на пасажирські та вантажопасажирські, що здатні перевозити пасажирів і вантаж.

Пасажирські судна характеризуються пасажиромісткістю (кількістю міст, призначених для перевезення пасажирів). Згідно Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі до пасажирських відносять судна, що мають понад 12 пасажирських місць.

Для вантажопасажирських суден важливим є показник вантажомісткості судна (обсяг усіх його вантажних приміщень), що вимірюється у кубічних метрах (фунтах). Валова місткість або бруто-регістровий тоннаж (брт) свідчить про обсяг приміщень судна. Обсяг вимірюється у регістрових тоннах. Одна регістрова тонна дорівнює 2,83 куб. м. Швидкість судна вимірюється у вузлах. Один вузол дорівнює морській милі (1852 м) за годину.

За характером руху пасажирські судна поділяються на:

- водотоннажні – при плаванні витісняють корпусом визначений об’єм води, що не залежить від швидкості;

- швидкісні судна з аерогідродинамічними властивостями – судна на підводних крилах, на повітряній подушці.

За типом головного двигуна судна поділяються на:

- пароплави – з паровою поршневою машиною;

- теплоходи – з двигуном внутрішнього згорання;

- турбоходи – з паровою турбіною;

- газотурбоходи – з газовою турбіною;

- дизель-електроходи та турбоелектроходи з головним електродвигуном, струм від якого подається від генератора, що повертається дизелем або турбіною.

Аналіз круїзного суднобудування за останні десятиріччя ХХ ст. фіксує постійне зростання середнього розміру круїзних суден: якщо наприкінці 1960-х рр. - на початку 1970-х рр. він складав 16-30 тис. брт, то на початок 1980-х рр. – 45 тис. брт. Пасажиромісткість у середньому збільшилась з 600-1200 до 1800 пасажиромісць.

На початку ХХІ ст. найбільшими мега-лайнерами були наступні судна:

- за водомісткістю, висотою, чисельністю пасажирів на борту лідером на 2006 р. – круїзний лайнер «Фрідом оф Сіа»;

- за довжиною та швидкістю океанський лайнер «Королева Мері 2».

З появою мега-лайнерів круїзний ринок переживає значні зміни, витісняються малі компанії з невеликим флотом. Їх місця займають більші та сучасні лайнери. Старий флот переводиться на менш прибуткові маршрути. Саме тому грецькі та британські судна з’явилися у Чорному морі.

Наприкінці 2005 р. в експлуатації знаходилось близько 130 пасажирських лайнерів місткістю понад 50 тис. брт (20 з них місткістю понад 100000 брт). Цей флот має можливість одночасно розмістити 250000 пасажирів.

При розрахунковій 7-денній моделі круїзу щорічно у плаванні можуть узяти участь близько 15 млн. пасажирів. З'явилися судна і на 100 тис. брт. Крім ”Кунарда” та “Ройял Карибіан” флот інших компаній також поповнився мега-лайнерами. Існує проект будівництва судна «Генезис», що буде приймати 5,4 тис. туристів. Завершити будівництво планують у 2009 р.

Мега-лайнери значно менше залежать від погодних умов, мають більше можливостей вибору маршруту. Режим “три дні у порту – три дні у морі” є оптимальним для суден такого класу, він дозволяє здійснити круїзи за найбільш екзотичними та досить протяжними маршрутами. Експлуатація одного суперлайнера економічно вигідніша, ніж експлуатація на лінії декількох суден меншого тоннажу та, відповідно, місткості. Крім того такі судна надають можливість для масових розваг туристам середнього класу. Звичайно, не кожен порт має можливість обслуговувати ці “плавучі міста”. Іноді компанії вимушені купувати острови та перетворювати їх на порти для прийому суперлайнера.

З’явилися судна вищої категорії – 6 зірок (супер-люкс). На 2005 р. у світі існувало декілька подібних суден: “Легенда”, “Спіріт”, “Прайт” компанії “Сіа борн”. Вартість круїзів такого класу – 8-10 тис. дол. за тиждень. Розміщення для 200 пасажирів надається тільки в апартаментах. У вартість такого круїзу входить усе, включені і чайові обслуговуючому персоналу, чисельність якого сягає 150 осіб. Харчування тільки індивідуальне, з урахуванням конкретних побажань, звичок, традицій клієнтів. На суднах подібного класу реалізується елітний клубний відпочинок, тут відсутня категорія “пасажири”, а використовується термін “гості”.

Оновлення флоту відбувається не тільки за рахунок будівництва нових суден, але й за реконструкції та модернізації суден. При цьому особлива увага приділяється підвищенню комфортабельності. Судна отримують сучасні засоби зв’язку (у т. ч. супутникові), системи кондиціювання, стабілізатори качки. Будівництво, реконструкція, модернізація – процеси тривалі, розраховані на кілька місяців. Тому туристичні фірми часто використовують фрахт транспортних засобів. Судна упродовж року працюють на різних напрямках у залежності від попиту на морські перевезення. Ця форма організації судноплавства називається трамповою.

Фрахт є вигідним як судновласникам, так і компаніям-фрахтівникам. Завдяки оренді додаткових транспортних засобів круїзна компанія має можливість своєчасно відреагувати на зміну попиту та розширити свої пропозиції. Судновласники також зацікавлені у розвитку трампового судноплавства, бо простої транспортних засобів приносять збитки. Коефіцієнт використання морських суден складає близько 80%.

Робота флоту складається з різноманітних операцій, але основною є рейс судна – завершений цикл з перевезення та обслуговування подорожуючих на шляху від моменту посадки до моменту висадки.

Рейси класифікуються в залежності від мети та виду, дальності плавання, форми сполучення, швидкості.

За метою та видом організації рейси поділяються на:

- прогулянкові – рейси здійснюються при проведенні екскурсій або короткотермінових прогулянок туристів у море без заходу до порту, або з мінімальною кількістю заходів. Порт посадки одночасно є портом висадки пасажирів;

- спеціальні – рейси проводяться за замовленням різних установ шляхом надання судна у фрахт та укладання відповідного договору. Використовують їх для одноразових перевезень учасників фестивалів, наукових експедицій тощо;

- підгінні – рейси судна з технічною метою, наприклад, від базового порту до порту, де відбувається посадка пасажирів;

- лінійні – рейси, що характеризуються регулярністю, стабільністю портів заходу, можливістю посадки та висадки пасажирів в усіх портах, а також перевезення автомашин, багажу, тварин. Лінійне (регулярне) плавання, передбачає організацію руху одного або групи закріплених за лінією суден для перевезення пасажирів між визначеними портами за розкладом (на рік або сезон). Тарифи на лінійні перевезення постійні, не змінюються упродовж усього періоду навігації;

- круїзні – рейси, що здійснюються за спеціальними маршрутами та розкладом. Вони розраховані на перевезення туристів із заходами у найбільш атрактивні порти з посадкою і висадкою пасажирів у початковому та кінцевому портах.

За дальністю плавання та географією портів заходу пасажирські перевезення поділяються на:

- каботажні – перевезення між портами однієї держави без проміжних заходів до іноземних портів. Існує великий каботаж (перевезення між портами різних басейнів) та малий каботаж (перевезення у межах одного басейну);

- міжнародні – перевезення включають сполучення між портами різних держав.

У залежності від форми сполучення лінії поділяються на:

- транзитні – лінії протяжністю понад 400 км. Флот, що на них працює, є приписаним до пароплавства;

- місцеві – лінії функціонують між пунктами, розташованими за межами міста або району, протяжністю до 400 км. Судна приписані до портів (пристаней);

- приміські – лінії функціонують на території, що адміністративно підпорядкована місту або району;

- міські – лінії, що діють у межах міста;

- переправні – лінії, що діють між пунктами протилежних берегів.

У залежності від швидкості руху судна та умов проїзду виділяються:

- експресні та швидкісні лінії, які обслуговуються швидкісними судами на підводних крилах або на повітряних подушках;

- пасажирські – лінії, де використовуються водотоннажні судна.