17. Вимоги до безпеки автомобільного транспорту. Екологічні проблеми автотранспорту.

Швидке зростання автопарку призвело до загострення екологічних проблем. В Україні ці проблеми поглиблюються через великий середній вік автотранспортних засобів та низький рівень техніко-експлуатаційних показників вітчизняних автомобілів. Упровадження у нашій країні європейських екологічних стандартів рівня викидів відбувається дуже повільно .

Здійснення міжнародних автомобільних подорожей вимагає від перевізників дотримання жорстких екологічних вимог до рухомого складу. У Європі за ініціативою Європейської конференції міністрів транспорту введено стандарт „Зелений автомобіль”, у відповідності до якого норми токсичності вихлопних газів не повинні перевищувати певних параметрів; рівень шумів – 78-80 ДБА.

Необхідність таких дій обумовлена тим, що більшість автомобілів має двигуни внутрішнього згоряння, що працюють на бензині і під час роботи використовують багато кисню. Всі автомобілі планети спалюють в 4 рази більше кисню, ніж необхідно людству для дихання. Один автомобіль щорічно викидає з відпрацьованими газами приблизно 800 кг угарного газу, 40 кг оксидів азоту, 2000 кг різних вуглеводородів. Забруднення повітря рухомими джерелами автотранспорту відбувається у вигляді продуктів переробки палива.

Хімічний склад викидів залежить від виду та якості палива, виду двигуна та його технічного стану. Відпрацьовані гази бензинового двигуна з неякісно відрегульованим запалювання та карбюратором містять оксид вуглецю в кількості, що перевищує норму в 2-3 рази. Відпрацьовані гази внутрішнього згоряння містять близько 500 компонентів. Період їх існування коливається від кількох хвилин до 4-5 років. Тому значна увага повинна приділятися зниженню токсичності та нейтралізації відпрацьованих газів.

Вуглецеві з’єднання відпрацьованих газів поряд із токсичними властивостями мають канцерогенну дію (сприяють виникненню та розвитку пухлин). Вуглець під впливом дії ультрафіолетового випромінювання сонця вступає в реакцію з оксидами азоту, внаслідок чого утворюються нові токсичні продукти – фотооксиданти, що є основою „смогу”.

Фотооксиданти біологічно активні, вони призводять до зростання легеневих хвороб, прискорюють корозію металу. Вперше явище смогу було зафіксовано на батьківщині автомобілебудування у США (у м. Лос-Анджелес) наприкінці 40-х рр. ХХ ст. Згодом смог періодично стали фіксувати в багатьох великих містах світу.

Небезпечними є свинець та його сполуки, що входять до складу етилової рідини, яку додають до бензину. При згорянні етилованого бензину свинець та його оксиданти разом з відпрацьованими газами осідають уздовж доріг. В економічно розвинених країнах світу використання етилованого бензину повністю припинено або обмежено. Великі промислові центри, курортні місцевості переходять на використання неетилованого бензину.

Отже, автотранспорт створює великі зони стійкого перевищення санітарно-гігієнічних нормативів забруднення повітря. Специфіка рухомих джерел забруднення (автомобілів) проявляється у високих темпах зростання кількості автомобілів, безпосередній близькості до будинків, близькому розташуванні джерела забруднення від земної поверхні.

Випаровування бензину в атмосферу відбувається як в рухомих засобах, так і стаціонарних (станції автозаправки). При заповненні резервуарів станцій автозаправки обсягом 20 куб. м бензином в атмосферу взимку випаровується 11 л, влітку – 23 л бензину. При добовому одноразовому заповненні резервуарів упродовж місяця в атмосферу потрапляє взимку 330 л бензину, влітку – 690 л. Таким чином, щорічні втрати бензину лише з одного резервуару становлять 6 тонн.

Також під час руху автомобілів відбувається зношення дорожнього покриття та автомобільних шин, продукти зношення поєднуються з твердими частками відпрацьованих газів, пилом. На шляхах з асфальтобетонним покриттям до складу пилу крім кварцових часток, оксидів алюмінію, заліза та кальцію додатково входять продукти зношення, що містять бітум, частки фарби або пластмас від ліній на полотні дороги. Цей пил покриває транспортні засоби, потрапляє у відкриті вікна автомобілів, ним дихають водії, туристи. Тому актуальним є обладнання більшості туристичних автобусів системами кондиціювання повітря.

Вимоги до мікроклімату в автобусі регламентуються державними стандартами. Так, система кондиціювання повітря повинна забезпечувати мікроклімат в усіх інтервалах зовнішніх температур у межах 22-24 градуси Цельсію при повітрообміні 0,15 куб. м/ сек. (перший рівень комфорту).

Для здійснення економії паливних ресурсів та зниження викидів в атмосферу перспективним напрямом є впровадження дизельних двигунів на транспортні засоби. Дизель більш економічний ніж карбюраторний двигун на (20-30%), токсичність відпрацьованих газів дизельного двигуна значно менша.

Зниження токсичності відпрацьованих газів на транспорті досягається технічними рішеннями: встановлення нейтралізаторів відпрацьованих газів, фільтрів тощо. Наприклад, керамічні фільтри з тефлоновим покриттям фірми Ман затримують 85-95% сажі та твердих часток, що містяться у відпрацьованих газах дизелів. Висока вартість таких фільтрів стимулювала використання каталітичних нейтралізаторів.

Протидимові насадки використовуються для зменшення темного диму (сажі). Внаслідок заміни традиційних рідких видів палива для двигунів на газ значно знизиться рівень викидів. Газодизельні двигуни не поступаються за потужністю дизелю та дозволяють економити в експлуатації до 80% дизельного палива.