10.Сутність педагогічної діяльності.Основні види та структура. Професіонально-педагогічна культура вчителя

Педагогічна діяльність є особливим видом соціальної діяльності, яка спрямована на передавання новим поколінням накопичених людством досвіду і культури, створення умов для їх особистісного розвитку.Педагогічна (грец. paidos - дитина і ago - веду) діяльність - вид діяльності, змістом якого є навчання, виховання, освіта і розвиток підростаючого покоління.Основний зміст педагогічної професії становлять взаємини з людьми. Завдання вчителя - якнайглибше зрозуміти учня, задовольнити його запити, допомогти у становленні особистості. Професійна педагогічна діяльність передбачає спеціальну освіту, тобто оволодіння системою спеціальних знань, умінь і навичок, необхідних для виконання функцій, пов'язаних із певною професією. Людину, яка професійно займається педагогічною діяльністю, називають вихователем.

Діяльність педагога є неперервним процесом розв'язання різноманітних завдань і реалізується в таких видах:а) викладання (управління переважно пізнавальною діяльністю школярів);б) виховна робота (організація виховного середовища та управління різноманітними видами діяльності, зокрема пізнавальною, вихованців із метою їх гармонійного розвитку);в) класне керівництво (організація навчання і виховання учнівського колективу в певному класі);г) діяльність із самоосвіти і професійного самовиховання;ґ) управлінська діяльність (діяльність керівників освітніх закладів та їх заступників);д) організаторська діяльність (діяльність організаторів дитячого та юнацького руху в школі і поза нею);е) методична діяльність (діяльність методистів із вивчення досягнень психолого-педагогічних наук і передового педагогічного досвіду);є) позашкільна діяльність (робота у позашкільних закладах, дитячих кімнатах міліції);ж) науково-дослідницька діяльність (діяльність педагогів-експериментаторів).Діяльність педагога має складну структуру. Психологічна наука розглядає її як багаторівневу систему, компонентами якої є ціль (постановка мети діяльності), мотиви (мета – діяльність обов’язково повинна бути мотивованою тобто набути особистісного сенсу; мотив це внутрішній стимул, який рухає людину до досягнення мети), дії і результат.

11.Сутність компетентності та її роль у формуванні особистості майбутнього спеціаліста

Розглядаючи поняття компетентності із позицій розвивального навчання, Б. Д. Ельконін визначає компетентність як міру "включеності людини у діяльність". У зв'язку із таким розумінням компетентності вчений вказує на те, що функція уявлення про компетентність – оцінно-кваліфікаційна, а отже у рамках компетентністного підходу до освіти потрібно будувати і заздалегідь задавати ситуації включення. поняття "компетентність" включає знання, уміння і навички, а також способи їх реалізації в діяльності (А.П. Журавльов, Н. Ф. Тализіна та ін.). Аналізуючи склад і структуру професійної компетентності викладача ВНЗ, Л. І. Гурьє вказує на те, що у сфері професійної діяльності компетентність визначається як адекватне розв'язування професійних задач. При цьому набуті у процесі підготовки, навчання чи діяльності знання, вміння і навички, способи їх реалізації не вичерпують складу цього поняття; велике значення має особистісний потенціал, сукупність професійно значимих особистісних якостей. Досвід практичної діяльності, аналіз досвіду роботи ВНЗ, що готує вчителів початкових класів, показує, що зі зміною освітніх підходів у системі вищої педагогічної освіти відбувається перехід до нових технологій навчання, спрямованих не на пріоритет знання і виконання, а на варіативність, суб'єктність, індивідуально творчі, особистісно-зорієнтовані форми і методи навчально-пізнавальної діяльності, в умовах розвитку суспільства, які вимагають навчати школярів приймати рішення, використовувати інформаційні та комунікаційні технології, критично мислити, розв’язувати конфлікти,орієнтуватись на ринку праці, необхідно формувати у майбутніх учителів і пізнавально-інтелектуальну компетентність, як основу для розвитку готовності до професійної діяльності в умовах, що часто змінюються.