58.Етапи розвитку колективу. Основні методи успішної організації діяльності в колективі

Розвиток колективу відбувається за певними стадіями, основними з яких вважаються:

1. Формування нової групи. (створення цілісної

одиниці із розрізнених частинок – практично чужих одне одному людей).

2. Боротьба (притирання).

3. Стадія нормалізації стосунків (зміцнення).

4. Стадія повної інтеграції (єдності).

Саме організація ефективної діяльності персоналу і є основною турботою управління персоналом організації і відповідно менеджера з персоналу. Для досягнення цієї мети необхідно добре уявляти собі такі особливості персоналу організації як:  · Особливості індивідуальної поведінки;  · Особливості групової поведінки;  · Особливості поведінки керівників, членів управлінської команди. 

60.Підготовка молоді до сімейного життя як складова моралі в контексті національного виховання

У сучасному суспільстві спостерігається процес ослаблення сім'ї як соціального інституту, зміна її соціальних функцій, неролевих сімейних відносин. Сім'я втрачає свої провідні позиції у соціалізації індивідів, в організації дозвілля та в інших найважливіших функціях. Колишні, століттями діючі уявлення про те, якими мають бути чоловіки та жінки, стаючи чоловіком і дружиною, вже не відповідають вимогам сьогоднішнього дня. З точки зору ідеальних відносин, не повинно бути нерівності і якогось особливого розподілу ролей. Чоловік і жінка починають прагнути, перш за все, до таких відносин, які протягом довгого часу характеризуються яскравістю чуттєво-емоційних переживань, спрямованих на задоволення всієї сукупності подружніх орієнтацій в їх спільному житті. Для досягнення необхідного ефекту в процесі формування гендерної культури підлітків необхідно вирішити ряд конкретних педагогічних задач, до числа яких належить виховання: соціальної відповідальності у взаєминах між особами жіночої та чоловічої статі; прагнення мати міцну, дружну сім'ю, що відповідає сучасним вимогам суспільства: рівноправності батька і матері в сім'ї; народження декількох діти; взаємини між дітьми і батьками; здатності розуміння інших людей і почуття поваги до них не тільки як до людей взагалі, але також як до представниками чоловічої або жіночої статі, здатності враховувати і поважати їх специфічні психологічні та статеві особливості; адекватного розуміння дорослості: її змісту, істинних ознак, проявів і якостей. Соціально-педагогічні дослідження доводять, що вихідною орієнтацією індивіда в процесі формування уявлень про особисте життя є орієнтація на створення в майбутньому сім'ї. У людини з раннього дитинства формується і закріплюється досвід життя саме в сім'ї. Для дитини вона виступає найбільш природною і сприятливою формою його існування і дає йому уявлення про культуру колективного співіснування, про культуру праці, прищеплює йому навички інтелектуальної культури. У сім'ї формуються основні правові уявлення і моральні принципи. Засвоєні несвідомо, вони зберігаються на все життя.

Сім'я являє собою багатогранну систему, в якій існують не тільки взаємодія і взаємовідношення в діаді «батько-дитина», але й взаємопроникнення світу дорослих у світ дітей, що об'єктивно може сприяти формуванню у дітей «образу сім'ї». У цьому сенсі вже можна говорити про те, що орієнтації на сім'ю несвідомо починають складатися з самого раннього дитинства і закріплюються тоді, коли в підлітковому віці, а то й раніше, дитини починають готувати до створення власної сім'ї. Практично всі морально-трудові якості, які вироблялися у дітей, безпосередньо зв'язувалися з їх застосуванням у майбутній сім'ї.