48.Фактори формування відповідальності особистості

Формування відповідальності особистості зумовлене загостренням суперечностей між об’єктивною потребою формування соціальної відповідальності у школярів і неадекватними можливостями сучасної системи освіти, а також між потребою саморозвитку особистості учня і системою традиційного виховання, яке спрямоване на єдині стандарти виховання.

Питання формування відповідальності особистості є одним із важливих у виховній роботі з учнями. Зокрема, ця проблема досліджувалася багатьма вченими (А. Макаренко, В. Сухомлинський, І. Бех, Т.Веретенко, В. Горовенко, М. Левківський, М. Сметанський, О. Сухомлинська, В. Савченко, Н.Огренич, В. Оржеховська та ін.). Совість співвідносить реальну чи майбутню поведінку людини з її моральним ідеалом, тому виступає механізмом моральної самооцінки і регуляції поведінки. моральна відповідальність людини — це відповідальність за вибір форми поведінки, тобто відповідність цієї поведінки моральним цінностям суспільства, які особистість сприймає як власні цінності. Людина має зважати на вимоги суспільства і відповідати за наслідки своїх дій та вчинків. Своєрідність моральної відповідальності в тому, що критерієм зовнішнього контролю є громадська думка, а внутрішнього — совість. Структуру моральної відповідальності можна визначити як єдність трьох складових компонентів: когнітивного, емоційно-мотиваційного і діяльнісно-поведінкового. Когнітивний компонент відповідальності передбачає засвоєння понять про моральні норми, самооцінку, яка забезпечує уміння адекватно проаналізувати свої можливості. Емоційно-мотиваційний компонент відповідальності передбачає позитивне ставлення до моральних норм, бажання діяти відповідно до них, почуття вини, сорому через невиконання норм, наявність совісті, емпатії. Діяльнісно-поведінковий компонент — це готовність особистості дотримуватися норм та вимог суспільства, відповідати за наслідки своїх вчинків, виконувати соціальні ролі, здатність контролювати і коригувати свою поведінку до норм.

49.Суперечності і конфлікти у вихованні. Сутність конфлікту,його структура та динаміка

Основні суперечності, конфлікти в освіті виникають довкола проблеми, чого навчати і як навчати. Головним замовником у цьому процесі, як відомо, є суспільство, а виконавцем — система освіти і виховання.

Внутрішні суперечності процесу виховання:

•  між необмеженими можливостями розвитку люди­ни й обмежуючими умовами соціального життя;

•  між зростаючими соціально значущими завданнями, які потрібно вирішувати вихованцю, і можливостями, що обмежують його дії, спрямовані на їх вирішення;

•   між зовнішніми впливами і завданнями вихован­ня. Зовнішні суперечності:

•   невідповідність між виховними впливами школи і сім'ї;

•   зіткнення організованого виховного впливу школи зі стихійним впливом на дітей оточення;

•   між окремими впливами вчителів, які працюють в одному й тому ж класі;

•  між набутим негативним досвідом поведінки і но­вими умовами життя та діяльності.

Конфлікт - це таке відношення між людьми, яке характеризується їх протиборством на основі протилежно спрямованих мотивів (потреб, інтересів, цілей, ідеалів, переконань) чи суджень (думок, поглядів, оцінок і т. п.). Основні ознаки конфлікту: 1. Конфлікт завжди виникає на основі протилежно спрямованих мотивів або суджень. 2. Конфлікт - це завжди протиборство взаємодіючих людей, що характеризується нанесенням взаємного збитку (морального, матеріального, фізичного, психологічного). Сторони конфлікту - це люди, що перебувають у стані конфлікту чи підтримують конфліктуючих. Предмет конфлікту - це те, через що виникає конфлікт. Образ конфліктної ситуації - це відображення предмета конфлікту у свідомості конфліктуючих. Мотиви конфлікту - це внутрішні спонукальні сили, підштовхують людей до конфлікту (мотиви виступають у формі потреб, інтересів, цілей, ідеалів, переконань). Позиції конфліктуючих сторін - це те, про що вони заявляють один одному в ході конфлікту чи в переговорному процесі.