30.Сутність процесу виховання.Основні закономмірності та особливості

Процес виховання - система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості. Специфіка цього процесу полягає передусім у Його цілеспрямованості. Особлива роль у формуванні людської особистості належить шкільному вихованню, оскільки цілеспрямований виховний вплив, на неї передбачає не лише виховання позитивних якостей, а й подолання наслідків впливу негативних об'єктивних чинників. Закономірності виховання — стійкі, повторювані, об'єктивно існуючі істотні зв'язки у ньому, реалізація яких сприяє забезпеченню ефективності розвитку особистості школяра. У процесі виховання особливо важливими є такі закономірності.

1. Органічний зв'язок виховання із суспільними потребами та умовами виховання. 2. Взаємодія у виховному процесі всієї сукупності різноманітних чинників. Виховує все: люди, речі, явища. 3. Опора у виховному процесі на позитивні якості дитини, стимуляцію активності особистості, позитивні емоції від досягнутих успіхів. 4. Результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ дитини, їі духовну, емоційну сфери. 5. Визначальними у вихованні є діяльність і спілкування. Діяльність — головний фактор єдності свідомості й поведінки.

31.Виховання як процес інтеріоризації загальнолюдських цінностей

Інтериоризация особистістю загальнолюдських цінностей в процесі здійснення учням оціночної діяльності допомагає йому спроектувати нову діяльність відповідно громадськими еталонам і тим завданнями, які виникають перед ним в процесі самоосвіти і самовиховання, і реалізації її на практиці. Емоційна природа процесу интериоризации підтверджується численними дослідженнями. У них показано, що соціальні цінності сприймаються не тільки свідомістю раціонального мислення, але й насамперед почуттями. Можна виділити два способи організації виховання як цілеспрямованого процесу інтериоризации загальнолюдських цінностей. Перший полягає в тому, що стихійно сформований і спеціально організовані умови вибірково актуалізують окремі ситуативні стимули, які при систематичної активізації поступово переходять у стійкі мотиваційні освіти. Другий спосіб організації виховання з метою інтериоризації загальнолюдських цінностей полягає в засвоєнні вихованцем пред'явлених йому в готовому вигляді мотивів, цілей, ідеалів, які за задумом педагога повинні у нього сформуватися і які сам учень повинен поступово перетворити ззовні сприйманих у внутрішньо прийняті і реально діючі. У цьому випадку потрібно пояснення сенсу формованих мотивів, їх співвідношення з іншими. Повноцінна організація виховання як процесу интериоризации загальнолюдських цінностей вимагає використання і першого і другого способів. Це пов'язано з тим, що обидва вони містять в собі переваги і недоліки.

32.Мета гуманістичного виховання. Особистість в системі гуманістичних відносин

Загальноприйнятою метою у світовій теорії і практиці гуманістичного виховання був і залишається ідеал всебічно і гармонійно розвинутої особистості, який іде із глибини століть. Моральні ідеали не є раз і назавжди заданими, застиглими. Вони розвиваються, удосконалюються як зразки, що визначають перспективу розвитку особистості. Розвиток є характеристикою гуманістичних моральних ідеалів, ось чому вони виступають в якості мотиву вдосконалення особистості. Ідеали пов'язують історичні епохи і покоління, встановлюють спадкоємність кращих гуманістичних традицій, і насамперед в освіті. Моральні ідеали є вищими критеріями мотиваційно-ціннісного ставлення особистості, яке характеризується усвідомленням особистістю свого боргу, відповідальності перед суспільством, добровільним прийняттям рішення поступитися своїми інтересами у користь іншої людини, не вимагаючи нічого натомість. У відносинах особистості відображається не тільки її суб ’ єктність, але і об'єктивно задані смисли, так як у них представлені об'єктивні мети. Об'єктивним моментом відносин особистості виступає її соціальне становище, що являє собою сукупність відносин, що виникають у системі референтних міжособистісних відносин і соціально значущої діяльності. 33.Найважливіші принципи процесу виховання

Принципи виховання — керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного впливу. Так, учені В. Лозова, А. Троцко пропонують, як керівництво до дій такі основні принципи виховання: - принцип гуманізму виховання; - принцип урахування вікових та індивідуальних особливостей школярів; - принцип цілісного підходу до виховання.

Процес виховання ґрунтується на принципах: 1. Цілеспрямованість виховання. Початком будь-якої діяльності, зокрема виховної, є визначення мети. 2. Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів. 3. Повага до особистості дитини, поєднана з розумною вимогливістю до неї. 4. Опора на позитивне в людині. 5. Урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів. 6. Систематичність і послідовність виховання. 7. Єдність педагогічних вимог школи, сім'ї та громадськості. . 8. Єдність свідомості й поведінки. Поведінка людини — це її свідомість у дії.