Інвестиційний портфель формується на основі певних принципів:

— частина портфеля повинна формуватись як аварійний резерв і складатись з ліквідних цінних паперів та інвестицій вільних засобів, що можуть бути одержані або оплачені терміново (депозити, ощадні сертифікати тощо);

— інша частина портфеля повинна включати інвестиції в цінні папери з перспективою достатніх доходів та приросту капіталу в поєднанні з можливістю їх реалізації з незначними втратами (акції дохідних підприємств);

— інвестор повинен уникати ситуації вимушеної реалізації цінних паперів в умовах їх спаду на ринку;

— остання частина портфеля складається з реальних інвестицій та інвестицій у цінні папери, які повинні забезпечити вагомий приріст капіталу та захист інвестора від інфляції (акції венчурних підприємств).

Існують два основні підходи, на основі яких відбувається управління портфелем цінних паперів інвестора:

1) традиційний, заснований на методах фінансового управління, який припускає створення збалансованого портфеля, що включає найрізноманітніші фондові інструменти із врахуванням міжгалузевої диверсифікованості, при цьому інвестиції робляться в добре зарекомендовані, успішні компанії,

2) сучасний, який припускає, що, по-перше, успіх інвестицій в основному залежить від правильного розподілу засобів за типами активів. По-друге, ризик інвестицій у визначений тип цінних паперів визначається імовірністю відхилення прибутку від очікуваного значення. По-третє, загальна прибутковість і ризик інвестиційного портфеля можуть змінюватися шляхом варіювання його структури, а всі оцінки мають імовірнісний характер.

19

Реальні інвестиції - це вкладання коштів в реальний (основний та оборотний) капітал, спрямоване на приріст виробничих фондів та матеріально-технічних запасів.

Об'єктами реальних інвестицій є:

* об'єкти виробничого призначення - об'єкти, які після завершення будівництва будуть функціонувати у сфері матеріального виробництва: промисловості, с/г, водному та лісовому господарствах, на транспорті та у зв'язку, у будівництві та громадському харчуванні, матеріально-технічному забезпеченні та у збуті;

* об'єкти невиробничого призначення об'єкти житлового та комунального господарства, заклади охорони здоров'я, фізкультури, соціального забезпечення, освіти, культури, мистецтва, а також науково-дослідні та інші організації, пов'язані з розвитком науки;

* будови - це сукупність будівель та споруд (об'єктів), будівництво, розширення яких здійснюється, зазвичай, за єдиною проектно-кошторисною документацією зі зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, на які у встановленому порядку затверджується титул будови;

* черги будівництва - частини будови, визначені проектом (робочим проектом), що забезпечують випуск продукції або надають послуги, можуть складатися з одного або декількох пускових комплексів;

* пускові комплекси — сукупність об'єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення, енергетичного, транспортного і складського господарства, зв'язку, інженерних комунікацій, охорони навколишнього середовища, благоустрій, що забезпечують випуск продукції або надання послуг, передбачених проектом для певного пускового комплексу;

* об'єкти будівництва - окремі будівлі або споруди, на будівництво, реконструкцію або розширення яких повинен бути складений окремий кошторис і проект;

* нове будівництво - будівництво комплексу об'єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств, будівель, споруд, а також філій і окремих виробництв, які після введення в експлуатацію будуть перебувати на самостійному балансі, яке здійснюється на нових майданчиках з метою створення нової виробничої потужності;

* розширення діючих підприємств - будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві, а також будівництво нових та розширення існуючих окремих цехів та об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення на території діючих підприємств або на площах, що до них прилягають, з метою створення додаткових або нових виробничих потужностей;

* реконструкція діючих підприємств - переобладнання діючих цехів та об'єктів основного, підсобного призначення;

* технічне переозброєння діючих підприємств - це комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів та дільниць на основі впровадження передової техніки та технології, механізації й автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, більш продуктивним.

Усі об'єкти інвесторами відбираються на конкурсній основі. Зокрема, інвестор вкладатиме кошти у будівництво нового підприємства лише за умови, якщо об'єкт:

◊ відповідає вимогам науково-технічного прогресу, що підтверджується висновком відповідних органів експертизи;

◊ має позитивний висновок державної екологічної експертизи;

забезпечує: а) ефективність використання вкладених коштів; б) окупність капітальних вкладень в межах п'яти років; в) дотримання нормативних термінів будівництва; г) сприяння рішенню економічних і соціальних проблем: д) розширення експортних можливостей.

20

До реальних інвестицій (інвестицій у виробничі фонди) належать вкладення в основний капітал виробничих підприємств та інвестиції, спрямовані на зростання матеріально-технічних запасів.

Реальні інвестиції бувають наступних видів:

– інвестиції відновлення, що здійснюються за рахунок засобів фонду відновлення підприємства;

– інвестиції розширення (чисті інвестиції), що здійснюються за рахунок частини національного доходу (НД) або за рахунок фонду чистого накопичення;

– валові інвестиції – як інвестиції оновлення, так і інвестиції розширення.

Прямі інвестиції безпосередньо необхідні для реалізації інвестиційного проекту. До них належать:

1. Інвестиції в основні засоби включають: – придбання (або виготовлення) нового обладнання, в тому числі затрати на його доставку, установку та пуск; – модернізація діючого обладнання; – будівництво і реконструкція будівель та споруд – технологічні установки, що забезпечують роботу обладнання; – нове технологічне оснащення та модернізацію наявного обладнання. Інвестиції в нематеріальні активи найчастіше пов’язані з придбанням торгової технології (патенту чи ліцензії) та торгової марки.

2. Інвестиції в оборотні засоби передбачають забезпечення: – нових та додаткових запасів основних і допоміжних матеріалів; – нових та додаткових запасів готової продукції; – збільшення рахунків дебіторів.

Супутніми інвестиціями є: – вкладення в об’єкти, пов’язані територіально та функціонально з прямим об’єктом: – вкладення в об’єкти, безпосередньо технологічно не пов’язані із забезпеченням нормальної експлуатації (під’їзні шляхи, лінії електропередач, каналізація і т.п.); – вкладення невиробничого характеру, наприклад, інвестиції в охорону навколишнього середовища, соціальну інфраструктуру.

Інвестиції в НДР забезпечують та супроводжують проект. Це, перш за все: – матеріальні засоби (обладнання, стенди, комп’ютери та різноманітні прибори), що необхідні для проведення передпроектних досліджень; – оборотні кошти, необхідні, наприклад, для забезпечення поточної діяльності науково-дослідного інституту чи вузу на замовлення підприємства; – ліцензії та технології; – навчання персоналу.

Капітальними вкладеннями називаються засоби, що вкладені в розширене відтворення основних фондів (ОФ).

Найбільш загальною є наступна класифікація реальних інвестицій.