- •1. Соціальне партнерство з охорони праці-міжнародний досвід його реалізації
- •2.Соціальний діалог в сфері охорони праці, суб’єкти діалогу,принципи його реалізації
- •3. Соціальний діалог з охорони праці в єс – основні моделі соціального діалогу та партнерства
- •4. Законодавча основа єс з питань оп.
- •5. Система управління оп в Україні (основні органи правління).
- •6. Функції кму в галузі оп.
- •7. Функції Держгірпромнагляду в галузі управління оп в Україні.
- •9.Права посадових осіб Держгірпромнагляду
- •10. Функції та форми роботи галузевих міністерств в галузі охорони праці
- •11.Функції та форми роботи структурних підрозділів з охорони праці галузевих міністерств.
- •14. Основні функції служби охорони праці на підприємстві
- •13. Служба охорони праці (оп) на підприємстві, принципи її створення
- •16. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до виробничих приміщень
- •17. Схеми провітрювання виробничих приміщень
- •18.Принципи розрахунку повітрообміну в виробничих приміщеннях.
- •19. Обставини, за яких нещасний випадок вважається пов’язаним з виробництвом
- •21. Обставини нещасного випадку на виробництві коли він не вважається пов’язаним з виробництвом
- •22. Дії керівника робіт при нещасному випадку на підприємстві
- •23. Дії роботодавця в разі несчасного випадку на підприємстві, вказати терміни цих дій.
- •24. Склад комісії підприємства з розслідування несчасного випадку. Порядок розслідування нещасного випадку комісією підприємства
- •26 Спеціальному розслідуванню підлягають:
- •27. Склад спеціальної комісії для проведення розслідування нещастного випадку
- •30. Шкідливі та небезпечні фактори при використанні персональних комп’ютерів(пк)
- •Інші несприятливі фактори
- •31. Вимоги до планування робочих місць в приміщннях з пк
- •34.Захист від електромагнітного випромінювання
- •37. Режим праці та відпочинку операторів пк, ергономічні вимоги до роб. Місця
- •38.Организация аттестации раб. Мест по условиям труда
- •39.Мета та завдання атестації робочих місць
1. Соціальне партнерство з охорони праці-міжнародний досвід його реалізації
Соц. Партнерство - взаємодія органів державної влади, об’єднання роботодавців і профспілок у визначені і проведенні в життя узгодження соц-економічної політики, в галузі трудових відносин, в узгоджені інтересів.
У країнах з розвиненою ринковою економікою ідеологія соціального партнерства глибоко проникла в соціально-трудові відносини, хоча його моделі в різних країнах відрізняються організаційно-правовим механізмом. Відомі дві моделі соціального партнерства — трипартизм і біпартизм. У тих країнах, де роль держави в регулюванні трудових відносин невелика (США, Канада, Великобританія), практикується двостороння співпраця між об'єднаннями роботодавців і організаціями трудящих.
Держава може виступати в такій соціальній моделі в ролі арбітра або посередника при виникненні соціальних конфліктів. Найбільш поширений трипартизм — тристороння співпраця — у Франції, ФРН, Швеції, Австрії, при якому держава відіграє активну роль соціального партнера. Відносини соціального партнерства мають колективний характер, в їх основі лежить колективний інтерес сторін. Колективний характер соціального партнерства виявляється в трьох аспектах: наявності колективного інтересу усіх суб'єктів у сфері застосування найманої праці; наявності колективних відносин у цій сфері; колективній структурі сторін соціального партнерства.
Предметом соціального партнерства виступають колективні відносини між соціальними партнерами із участі трудових колективів у встановленні умов праці; з участі трудових колективів в управлінні організаціями, на яких вони працюють; щодо укладення і виконання колективних договорів та колективних угод на галузевому, регіональному, національному рівнях; щодо діяльності професійних спілок та інших представницьких органів трудового колективу в соціально-трудових відносинах; щодо утворення та діяльності об'єднань роботодавців; з вирішення індивідуальних та колективних трудових спорів.
До сфери соціального партнерства входять: досягнення консенсусу з питань забезпечення зайнятості, створення додаткових робочих місць, організації оплачуваних громадських робіт, захисту населення від безробіття; застосування найманої праці з дотриманням техніки безпеки, вимог з охорони здоров'я працівників у процесі праці, оплати праці й забезпечення відтворюючої і стимулюючої функцій заробітної плати, прав працівників на своєчасне отримання заробітної плати; забезпечення нормального режиму праці й відпочинку; забезпечення права працівників на участь в управлінні працею на підприємстві, в розподілі прибутку для забезпечення соціальної діяльності підприємства, у визначенні соціальних стандартів і встановленні їх мінімальних меж, у встановленні порядку проведення колективних переговорів, вирішенні колективних трудових спорів тощо.