
- •1 Мікроекономіка в системі економічних наук.
- •2. Мікросистема та її основні характеристики
- •3. Методологія мікроекономіки : теорія та моделі
- •4. Поняття потреби, види потреб, їх ієрархія
- •5. Економічні блага, їх класифікація
- •6 .Поняття корисності, її особливості
- •7. Функція корисності, сукупна та гранична корисність
- •8. Система переваг споживача та її основні елементи
- •9. Криві байдужості, карта кривих байдужості
- •10. Властивості кривих байдужості
- •11 .Криві байдужості особливого типу
- •12. Гранична норма заміщення благ: суть і методика обчисленні
- •13. Бюджетні обмеження
- •14. Вплив змін доходу та ціни на положення лінії бюджетного обмеження
- •15. Рівновага споживача
- •16. Кутова і внутрішня рівновага споживача
- •17. Графічний аналіз і побудова ліній «Дохід – споживання».
- •18. Поняття «нормальних» і «низькоякісних» товарів. Нахил лінії «Дохід – споживання» як свідчення ставлення споживача до благ.
- •19. Криві «ціна – споживання» та виведення правил попиту
- •20 .Крива Енгеля. Закон Енгеля – Швабе
- •21 .Ефект доходу та ефект заміщення . Парадокс Гіффена
- •22 .Криві ринкового попиту
- •23. Цінова еластичність попиту
- •24 Перехресна еластичність попиту
- •25. Еластичність попиту за доходом
- •26. Ринкова пропозиція. Закон пропозиції
- •27. Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага
- •28 .Виробництво. Фактори виробництва
- •29 Підприємство як суб’єкт ринку та виробничо-ринкова система
- •30 Параметри підприємства як мікроекономічної моделі
- •31 Поняття і властивості виробничої функції
- •32 Ізокванта, карта ізоквант
- •33 Ізокоста, поняття та властивості.
- •34 Рівновага виробника
- •35 Частинна варіація факторів виробництва
- •36 Пропорційна варіація факторів виробництва
- •38 Основні ознаки досконалої конкуренції
- •39 Ринок досконалої конкуренції в короткостроковому періоді. Сукупний аналіз
- •40 Ринок досконалої конкуренції в короткостроковому періоді. Граничний аналіз
- •41 Ринкова поведінка підприємства в довгостроковому періоді
- •42 Ефективність ринку досконалої конкуренції
- •43 Характеристика монопольного ринку
- •44 Визначення цін та обсягів виробництва на монополістичному ринку
- •45 Ефективність монопольного ринку.
- •46Умови та ознаки монополістичної конкуренції
- •47 Основні ознаки олігополії.
- •48 Моделювання поведінки олігополістів за їх реакцією на ринкові зміни
- •49 Короткострокова та довгострокова рівновага фірми при монополістичній конкуренції
- •50 Ефективність олігополії
- •51 Ефективність монополістичної конкуренції
- •52 Похідний попит: суть, значення,показники
- •53 Зміни попиту на ресурси. Оптимальне співвідношення ресурсів.
- •54 Ринок праці та його основні характеристики
- •55 Ринкова пропозиція праці на доснонало-конкурентному ринку
- •56 Ринок праці з недосконалою конкуренцією
- •57 Ринок капіталу. Капітал як фактор виробництва.
- •58 Поняття вибору в часі. Споживання та інвестиції
- •59 Поняття дисконтованої величини. Аналіз інвестиційних рішень
- •60 Ринок землі.
47 Основні ознаки олігополії.
Олігопо́лія— структура ринку, при якій в одній галузі домінує невелика кількість конкуруючих фірм, при цьому хоча б одна або дві з них, виробляють значну долю продукції даної галузі, а поява нових продавців ускладнена чи неможлива. Товар, реалізований олігополістичними фірмами, може бути як диференційованим так і стандартизованим.
Як правило на олігополістичних ринках домінує від двох до десяти фірм, на які припадає половина чи більше загального обсягу продажів продукту. На таких ринках декілька або й усі фірми у довгостроковому часовому масштабі одержують значні прибутки, оскільки вхідні бар'єри ускладнюють або унеможливлюють вхід фірм-новачків до ринку.
Олігополія — переважаюча форма ринкової структури. До олігополістичних галузей належать автомобільна, сталеплавильна, нафтохімічна, електротехнічна та комп'ютерна індустрії.
На олігополістичних ринках деякі фірми можуть впливати на ціну завдяки великій долі своєї продукції у загальній кількості товару. Продавці на олігополістичному ринку знають, що коли вони або їхні суперники змінять ціни чи обсяг продажів, наслідки позначаться на прибутках усіх фірм на ринку. Продавці усвідомлюють свою взаємозалежність. Передбачається, що кожна фірма в галузі визнає, що зміна її ціни чи випуску викликає реакцію з боку інших фірм. Реакція, яку який-небудь продавець очікує від фірм, які суперничають з ним, у відповідь на зміни встановлених ним ціни, обсягу випуску чи зміни діяльності в області маркетингу, є основним чинником, що визначає його рішення. Реакція, яку окремі продавці чекають від своїх суперників, впливає на рівновагу на олігополістичних ринках.
У багатьох випадках олігополії захищені бар'єрами для входу на ринок, схожими з тими, котрі існують для монопольних фірм. Природна олігополія має місце коли кілька фірм можуть поставляти продукцію для всього ринку при нижчих довгострокових витратах, ніж ті, які були б у багатьох фірм.
48 Моделювання поведінки олігополістів за їх реакцією на ринкові зміни
Точний прогноз поведінки фірми в умовах олігополістичного ринку неможливий, бо існує декілька варіантів олігополії. У галузі може бути як 2-3 найбільші фірми ("жорстка" олігополія), так і 10-20 ("м'яка" олігополія). Тому виділяють такі варіанти ціноутворення олігополіста:
_ ламана крива попиту;
_ ціноутворення, зумовлене таємним зговором; _ лідерство в цінах;
_ ціноутворення за принципом "витрати плюс".
1. Ламана крива попиту. Припустимо, що галузь має гри рівноцінні фірми (А, В, С), що не погоджують свої ціни. При цьому можливі такі варіанти поведінки цих фірм:
а) якщо фірма А знижує ціну з Р, до Р2, щоб реалізувати більше своєї продукції, а фірми-конкуренти повторюють цей маневр, то приріст продажу буде досить незначним (в основному за рахунок інших галузей);
б) якщо фірма А підвищить ціни, а її приклад наслідують інші, то це призведе до зниження загального обсягу продаж і до зменшення продажу кожною фірмою;
в) фірма А знизить ціни, а В і С — ні, тоді А збільшить обсяги продукції за рахунок В і С;
г) А підвищує ціни, а В і С — ні, тоді А втрачає частину ринку, його окупують В і С.
З даних чотирьох альтернатив найбільш вірогідніші дві ситуації: 1) коли А знизить ціни, В і С будуть її наслідувати, щоб не втратити своєї частини ринку; 2) коли А підвищить ціни, то В і С проігнорують таку поведінку, щоб звільнитися від А і захопити його частку ринку. Тому крива попиту для олігополіста матиме вигляд ламаної кривої .
Звідси зрозуміло, чому ціни на олігополістичному ринку є негнучкими (жорсткими), адже ініціатор зміни ціни не має виграшу ні при її підвищенні, ні при зменшенні. Крім того, ламана крива граничної виручки означає, що в певний момент зміни граничних витрат не впливають на ціну та обсяги виробництва.
2. Ціноутворення, зумовлене таємним зговором.
Якщо кілька фірм у галузі приблизно однакові за розмірами та рівнем середніх витрат, то для них збігатимуться рівень ціни та обсяги виробництва, що максимізує економічний прибуток. Тому є стимули до таємного зговору з метою зафіксувати ціни та поділити ринки збуту. Такий зговір фактично перетворює ринок олігополістичної конкуренції в ринок чистої монополії.
Фактори, що протидіють укладанню картельних угод:
а) адміністративна, матеріальна та кримінальна відповідальність учасників цінової змови;
б) відмінності у витратах та обсягах продаж фірм оліго-полістів, тому важко домовитись за ціну;
в) при "м'якій" олігополії кількість фірм у галузі надто велика для погодження дій;
г) серед учасників угоди можливе порушення угоди (зниження цін) з метою отримання додаткових замовлень;
д) економічний прибуток у галузі може приваблювати нових виробників.
3. Лідерство в цінах. Для олігополістичного ринку, на якому представлені різні за розмірами фірми, властиве узгодження дій через механізм "лідерство в цінах". Найважливіша фірма в галузі з мовчазної згоди інших визнається лідером у ціноутворенні, а всі інші її наслідують. Оскільки зміни цін пов'язані з певним ризиком для ініціатора, то навіть лідер переглядає їх рідко. Перед цим він обов'язково повідомляє своїх партнерів, щоб дати їм можливість підготуватися до маневру і вивчити їх реакцію.
4.Ціноутворення за принципом "витрати плюс". Варіант ціноутворення за принципом "витрати плюс" використовується лідерами для спрощення механізму розрахунку ціни. За основу беруть певні типові витрати, до яких додається економічний прибуток у вигляді надбавки. Цей метод не потребує глибокого вивчення кривих попиту, доходу та граничних витрат.