Класифікація Баз Даних

Растр може мати змінну чисельність оптичних каналів. Кожна комірка характеризується декіль­кома показниками значень каналів. Загальним прикладом таких значень є величина відбитого земною поверхнею випромінювання у визначеному діапазоні спектру електромагнітних хвиль. У гео- інформаційних пакетах растр відображається за допомогою растрового шару, який є посиланням на растр із певним методом відображення. Один растр може відображатись декількома растровими ша­рами з метою аналізу атрибутів або класифікації.

Растровий спосіб формалізації просторових даних має два різновиди: регулярних мереж і влас­не растровий.

Під методом регулярних мереж розуміють ручний спосіб оцифрування просторових даних шляхом осереднення або генералізації значень елемента, що цифрується, у кожному квадраті сітки середнього значення висоти земної поверх­ні, довжини гідрографічної мережі, концентрації забруднювача, переважаючого різновиду ґрунто­вого покриву тощо, що історично передував появі автоматичних методів растеризації просторової інформації.

Растровий спосіб формалізації просторових даних полягає у зображенні просторових об'єктів у вигляді мозаїки, що суцільно покриває територію. У растровій моделі просторова інформація коду­ється у вигляді прямокутної матриці за рядками і стовпцями, розмір якої відповідає розміру вихід­ного растра. У зв'язку з цим, положення кожного елемента растра в просторі визначається номе­рами стовпця і рядка, у яких розміщений даний елемент. Растри містять інформацію трьох видів: дані дистанційного зондування Землі, тематичні та зображення.

Дані дистанційного зондування Землі отри­мали за останні роки широке застосування у гео­графічних дослідженнях. До основних їх видів відноситься аеро- та космічна зйомка із супутників, яка характеризується певним набором ознак, серед яких: роздільна здатність, смуга знімання, кількість і спектр каналів знімку, періодичність знімання, можливість стереозйомки, час знімання. Тематичні растри містять значення показника або категорію території. Зазвичай вони зберігаються у вигляді одноканальних растрів з асоційованими атрибу­тивними даними. Найбільш розповсюдженими тематичними растрами є моделі рельєфу. Растрові зображення відображують додаткову географічну інформацію у вигляді графічних матеріалів: фото­графій, креслень, відсканованих картографічних матеріалів.

Векторною моделлю називають спосіб форма­лізації просторових даних, що ґрунтується на вико­ристанні набору елементарних графічних об'єктів, або «графічних примітивів».

Mapinfo суміщає переваги обробки даних, якими володіють бази даних, і наочність карт, схем і графіків. У Mapinfo суміщені ефективні засоби аналізу і представлення даних.

2.1.1 Інтерфейс користувача

Зберігання інформації одна із найважливіших функцій комп’ютера. Самий найрозповсюдженіший метод такого зберігання є бази даних. Бази даних – це файл спеціального формату, який вміщує інформацію структуровану певним чином.

Більшість баз даних має табличну структуру. Як ми знаємо, в табличній структурі адрес даних визначається перетином рядків і стовпчиків. В базах даних стовпчики називають полями, а рядки записами. Поля створюють структуру бази даних, а записи складають інформацію, яка в ній знаходиться. Незважаючи на те що даних в базі немає, інформація в ній все таки є. Це структура бази, це набір полів. Вони оприділяють, що буде записано в цю базу і в якому вигляді.

Застосування баз даних для кадастрової інформації дозволить:

• Проводити кількісний і якісний аудит земель з розділенням їх на категорії: виду використання, правовому режимі, наявністю і стану будівель;

• Вести списки землекористувачів с обліком їх реквізитів і формувати дані для податкової інспекції;

• Виконувати кадастровий облік земельних ділянок з підготовкою і видачею документів;

• Для обліку земельних ділянок під технологічними комплексами, як ЛЕП, лінії зв’язку, ЕПТК та інші передбачені типи об’єктів;

• Зберігати інформацію про права, угоди, обмеження і обов’язки;

• Відпрацьовувати інформацію про кадастрове, економічне і територіальне зонування, а також про зони їх обмежень

• Розраховувати і відстежувати надходження земельних платежів по всім земельним участкам облікової території.

• Відслідковувати «історію» об’єктів банку даних.

Таблиця - основна інформаційна одиниця Mapinfo. На відміну від звичайного поняття таблиці, в Mapinfo вона є шаром, прив'язаним до табличної бази даних, і по суті відповідає карті. Кожен рядок таблиці бази даних містить інформацію про окремий географічний об'єкт. Кожен стовпець містить певний атрибут.

У нашому випадку будуть такі таблиці баз даних.

Розглянемо їх у табличній формі

Типологічні групування використовуються для характеристики соціально-економічних типів, аналітичні – для виявлення взаємозв'язку і взаємозалежності, а структурні – для виявлення структури явищ. До типологічного можна віднести групування земельного фонду за категоріями, до аналітичного – за агровиробничими групами ґрунтів і урожайністю сільськогосподарських культур, до структурного – групування земельного фонду за структурою угідь.

Найважливіше питання усякого групування – це вибір групувальних ознак. Ознаки, покладені в основу виділення груп, називаються групувальними. Групувальні ознаки, які мають цифрове вираження, називаються кількісними, а ознаки, що характеризуються словесно, – атрибутивними.

Кількісними ознаками є розмір землеволодіння і землекористування, площа угідь, бал бонітету грунту тощо, а атрибутивними – категорії земель, групи власників землі і землекористувачів, агровиробничі групи ґрунтів і т. д. Кількісні ознаки облікових одиниць при їх групуванні можуть мати суворо обумовлені значення (наприклад, число землеволодінь і землекористувань). Ці ознаки називаються первинними (дискретними). Якщо кількісні ознаки змінюються, як наприклад, площа земельних угідь, урожайність культур, вартість валової продукції з одиниці площі, затрати на одиницю продукції, то вони називаються неперервними.

Зведення і групування статистичних даних земельного кадастру оформляється у вигляді статистичних таблиць, які є зведеною числовою характеристикою сукупності, що вивчається за декількома ознаками одночасно в їх взаємному зв'язку. Статистичні таблиці складаються із вертикальних граф (колонок) і горизонтальних рядків. Статистична таблиця має назву, підмет і присудок.

Назву таблиці визначає чітко сформульований зміст статистичних даних, місце і час, яких вони стосуються. Статистичний підмет таблиці – це сукупність або частина сукупності, про яку говориться в таблиці. Переважно для позначення підметів у таблицях відводиться ліва їх частина, а для позначення присудка, який характеризує подану в таблиці сукупність, – права. Частіше присудок таблиці розміщується у вертикальних графах – колонках.

За характером відображення підмета, статистичні таблиці поділяються на прості, групові і комбінаційні. У простих таблицях підмет є переліком окремих об'єктів сукупності. Вони є підсумковим зведенням результатів статистичного спостереження. У групових таблицях підсумок розділено на групи за однією якою-небудь ознакою, у комбінаційних – за двома і більше ознаками.

Залежно віл змісту і побудови таблиць застосовуються різні прийоми їх вивчення й аналізу. Насамперед необхідно вивчити назву таблиці, визначити у загальних рисах її зміст, період, який вона характеризує, і зрозуміти її значення. Вивчення цифрових даних таблиці необхідно починати із загальних показників про всю сукупність і тільки після цього переходити до даних за групами й одиницями сукупності.