4.3 Процес Інкорпорації Росії. Розкрийте боротьбу Москов і Литов князівств за давньоруську спадщину

Литовське князівство розпочало своє проникнення на Русь ще у 1230—1263рр. Головним об'єктом тоді стали західноруські (білоруські) землі. У часи Гедиміна (1316—1341) — почалося включення до складу Литовського князівства південно-західних руських (українських) земель. Яскравим виявом зміцнення литовських позицій у цьому регіоні стало те, що після раптової смерті Юрія II Болеслава на княжому столі Волині закріпився син Гедиміна Любарт, який номінально вважався і галицько-волинським князем. Внаслідок польсько-угорсько-литовського протистояння в боротьбі за галицько-волинську спадщину Польща отримує Галичину, Литва — Волинь.

Скориставшись у 50-х роках XIV ст. слабкістю Золотої Орди, литовці активно починають новий етап проникнення в землі колишньої Київської Русі. Наступник Гедиміна Ольгерд (1345—1377) чітко формулює основне завдання: «Вся Русь просто мусить належати литовцям». Витіснення татарських ханів сприяло поступовій інкорпорації (включенню) Чернігово-Сіверщини, Київщини, Переяславщини до складу Литовської держави. Після перемоги 1362 р. над татарами на березі р. Сині Води (притока Південного Бугу) до сфери литовського впливу потрапило і Поділля.Дії литовців на теренах України не мали характеру розширення сфери панування, схожої на завоювання монголів. Збройне протистояння в боротьбі за українські землі відбувалося переважно між литовцями та іншими чужинцями — претендентами на спадщину Київської Русі. Місцеве населення або зберігало нейтралітет і не чинило опору, або ж підтримувало утвердження литовського правління, яке витісняло золотоординське. Литовська влада була м'якшою, толерантнішою, ніж татарська. На приєднаних до Литви землях руські князі зберігали свою автономність. У зв'язку з цим відомий історик О. Субтельний назвав процес збирання українських земель Литвою «проникненням, включенням, приєднанням».

Велике князівство Литовське, що мало в своєму складі всі білоруські та майже всі українські землі, стало найбільшим у Європі. Приєднання до Литви південноруських земель мало відносно мирний характер. Просування литовців на українські землі супроводжувалось як відвертим захопленням територій, так і встановленням взаємовигідних стосунків з пануючою верхівкою на цих землях, що добровільно визнавали литовську зверхність. Збройне протистояння у боротьбі за українські землі відбувалось переважно між литовцями та іншими чужинцями — претендентами на спадщину Київської Русі.

4.4 Державно – політичний, економічний, культурний і релігійний вплив українських земель на Литву.

У ХІІ столітті внаслідок розпаду племінного та зародження феодального суспільства утворилася Литовська держава. Захоплені Литовською державою південно – західні руські землі протягом другої половини ХІV століття перебували у стані удільних князівств. Приєднання основної маси українських Великим князівством Литовським земель здійснювалося захопленням територій. Українські землі знаходилися в дуже складному становищі. Воно визначалося тим, що сусідні держави намагалися заволодіти територією України, включити її в сферу своїх інтересів. Щодо впливу Литви на українські землі, то можна сказати, що він був досить великим, так як населення українських земель перетворилося на об’єкт поневолення і покатоличення. Але в той час опинившись в складі Литви , українці отримали сприятливі умови для свого соціально – економічного і культурного розвитку. Річ у тім, що Литва перейняла українсько – білоруську культуру, традиції державного життя Київської Русі та Галицько – Волинського князівства, «руські» правні норми та інше. Багато князів із династії Гедимінасів прийняли християнство. Руська (українська, білоруська) мова переважної більшості населення князівства стала офіційною мовою уряду. Грушевський доводив, що Велике князівство Литовське зберегло традиції Київської Русі більшою мірою, ніж Московія. Інші українські історики навіть твердили, що по суті воно стало відновленою руською державою, а не чужоземним формуванням, що поглинуло Україну. Таким чином Литва перетворилася на Литовсько – Руську державу(але поступово). Але слід мати на увазі, що литовська влада, незважаючи на її схожість до Київської Русі культурою та традиціями, для українського народу була все ж чужою. Отже, можна впевнено сказати, що вплив українських земель на Литву був значний, адже за існування Литви ми спостерігає схожість її на Київську Русь в усіх його. Це дає нам можливість сказати, що український народ впливав на Литву тільки позитивно, що ми не можемо сказати про вплив Литви на українські землі.