
- •Методичні вказівки
- •1. Науково-методичне обгрунтування теми
- •2. Навчальна мета
- •3.Базовий рівень підготовки
- •4.Завдання для самостійної праці під час підготовки до практичного заняття
- •4.1.Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до практичного заняття
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •5.Зміст теми
- •Електрокардіографічні відведення
- •Оцінка автоматії серця
- •2. Оцінка швидкості проведення збудження структурами серця
- •Оцінка напрямку та величини основних моментних векторів
- •Висота (амплітуда, вольтаж) зубців
- •Тривалість зубців, інтервалів (комплексів)
- •Робота 1. Реєстрація і аналіз екг у людини
- •6. Завдання для самостійної праці й самоконтролю
- •6.1. Дайте відповіді на питання
- •6.2. Виберіть правильну відповідь
Оцінка автоматії серця
Визначення водія ритму серця – структури, що визначає ритм збудження (і скорочення) шлуночків серця. Спочатку визначають тривалість інтервалу R-R ЕКГ (дорівнює тривалості серцевого циклу). Далі розраховують частоту, з якою водій ритму генерує імпульси збудження, за формулою:
60 с
Частота генерації ПД (разів за хвилину) = ------------------------------.
Тривалість інт. R-R(c)
Якщо ця частота складає 45 разів за хвилину і більше, водієм ритму серця є сино-атріальний вузол, бо тільки він може забезпечити таку частоту. Якщо частота менша за 45 разів за хвилину, оцінюють послідовність зубців Р та комплексів QRST. Якщо водієм ритму серця є сино-атріальний вузол, за позитивними передсердними зубцями Р обов’язково реєструються шлуночкові комплекси QRST.
Ритмічність генерації імпульсів збудження водієм ритму серця оцінюється на підставі порівняння тривалості інтервалів R-R: при ритмічній генерації ПД тривалість окремих інтервалів не відхиляється від середньої більше як на 10%.
2. Оцінка швидкості проведення збудження структурами серця
проводиться на підставі визначення тривалості зубців, інтервалів, комплексів ЕКГ та порівняння її з належними величинами.
Оцінка напрямку та величини основних моментних векторів
серця здійснюється на підставі визначення напрямку та амплітуди
зубців ЕКГ у різних відведеннях. Амплітуду (вольтаж) зубців ЕКГ
порівнюють з належними величинами.
Конфігурація зубців ЕКГ залежить від шляху, яким рухається збудження у серці.
Оцінка положення електричної осі серця. Електрична вісь серця – середній за напрямком вектор деполяризації шлуночків. Часто співпадає з анатомічною віссю та напрямком головного вектора деполяризації шлуночків (вектор зубця R). Положення електричної осі характеризується величиною кута - кут між електричною віссю серця і позитивною половиною осі першого стандартного відведення від кінцівок
-
ПР(“-“) 0 (“+”) ЛР
Електрична
вісь серця
Положення електричної осі
Нормальне -
Вертикальне -
Горизонтальне -
Відхилення вправо-
Відхилення вліво -
Величина кута
+30-+69º
+70-+90º
0-+29º
+ 91-±180º
0-90º
ПОКАЗНИКИ ЕКГ (нормативи)