3. Авторитет викладача

      На думку психологів, авторитет с однією із форм влади - здатності однієї людини впливати на поведінку інших. Загалом у соціальній психології розрізняють шість форм влади: нормативна влада, влада примусу, влада винагороди, референтна влада, експертна влада, інформаційна влада. У спілкуванні з слухачами викладачі тією чи іншою мірою спираються на кожну з них.       В основі нормативної влади лежать владні повноваження, якими наділяє викладача його соціальний статус і роль. Маються на увазі не якісь абстрактні права, а засвоєні слухачами внаслідок соціалізації уявлення про соціальну роль викладача, про те, якою має бути його поведінка і, відповідно, яким чином вони, як слухачі, зобов'язані ставитися до нього. Соціальна роль "учня" вимагає виконувати вимоги і вказівки "вчителя", незалежно від його індивідуальних особливостей. Отже, нормативна влада не залежить від індивідуальних якостей викладача і визначається лише його соціальною роллю. Можна сказати, що нового, незнайомого викладача слухачі зустрічають і сприймають за його соціальною роллю і статусом.       Якщо одночасно із проявом в процесі взаємодії з слухачами своєї індивідуальності і втратою ореолу таємничості викладач не набуває інших джерел впливу, то єдиним важелем управління поведінкою слухачів (не виховання) стає влади примусу або покарання. Сила її залежить від впевненості слухачів у здатності й готовності викладача карати за порушення норм поведінки.       У розпорядженні викладача є ще одне джерело влади, яке використовується поряд із погрозами і покараннями, можливість задовольняти важливі для слухачів потреби. Воно лежить в основі влади винагороди.       Як покарання, так і заохочення, характеризуються досить слабким виховним потенціалом, їх вплив є переважно ситуативним, і поширюється лише на поведінку, яка постійно контролюється. Норми поведінки, дотримання яких викладач домагається виключно покараннями чи заохоченнями, мають для слухачів зовнішній, нав'язаний і нестабільний характер.       Референтна влада, на відміну від попередніх, формується в процесі міжособистісної взаємодії і ґрунтується на механізмі ідентифікації слухачів з людиною, яка викликає повагу, симпатію і довіру. Саме референтна влада лежить в основі педагогічного авторитету.       Викладачеві, який користується в слухачів авторитетом, немає потреби вдаватись до постійних вимог, зауважень, нотацій, а тим паче покарань. Слухачі добровільно, самостійно йдуть за очікуванням авторитетного викладача, прислухаються до його порад, оцінок і побажань. Критерієм справжньої авторитетності можна вважати збереження позитивного ставлення слухача до викладача після виходу з-під його нормативної влади, наприклад, після закінчення навчання. До цього часто буває важко розрізнити істинний авторитет та показну слухняність.       Отже, педагогічний авторитет - це не пов'язана з соціальний статусом, примусом і винагородами здатність викладача впливати на думки, почуття і поведінку слухачів.       Від чого ж залежить авторитет викладача, які фактори лежать в основі його формування? Окремі дослідники пов'язують формування авторитету з наявністю в викладача певних якостей, серед яких найчастіше називаються доброта, справедливість, глибоке знання предмету, розуміння слухачів, здатність стати на їх точку зору, чесність, відвертість, ерудиція, почуття гумору та ін. Однак практика і дослідження свідчать, що, по-перше, викладачі, які користуються авторитетом слухачів, далеко не завжди володіють перерахованими якостями, і, по-друге, не всі викладачі, яким з точки зору стороннього спостерігача властиві названі риси, є водночас авторитетними для слухачів. Це не означає, що між індивідуально-психологічними, особливостями викладача і його референтністю немає ніякого взаємозв'язку. Справа в тому, що авторитет викладача залежить не тільки і навіть не стільки від того, яким він є сам по собі, скільки від того, яким його уявляють слухачі. Тобто авторитетність викладача визначається потребами і цінностями слухачів, які його сприймають і оцінюють, не в меншій мірі, ніж якостями самого викладача. Немає викладача авторитетного взагалі. Те, що викличе захоплення і вплине на одних слухачів, може залишити байдужими інших, і навпаки. Через це один і той самий викладач матиме різну значимість для різних слухачів і неоднаковий потенціал виховного впливу. Крім того, референтність викладача для одних і тих самих слухачів також не може залишатися незмінною, оскільки в процесі вікового розвитку відбуваються постійні зміни у потребах, цінностях, інтересах та ідеалах слухачів.       Дуже подібною до влади авторитету, можливо навіть частковим її варіантом, є так звана влада експерта або знавця: її мають над нами і нашою поведінкою люди, яким ми приписуємо особливі, досконалі знання, вміння, здібності та інтуїцію в певній сфері життєдіяльності. Специфічною особливістю цього типу влади, що відрізняє її від референтної, є вузькоспеціалізований характер, вплив лише на ті дії та погляди, які входять до сфери компетентності експерта.       В цілому можна сказати, що експертна влада викладача проявляється головним чином в процесі навчання і рідко поширюється на сферу міжособистісних контактів і поведінку слухачів.       Нарешті в арсеналі викладача є інформаційна влада. Вона виявляє себе у тих випадках, коли викладач володіє інформацією, спроможною змусити слухача побачити наслідки своєї поведінки в новому світлі. Сутність інформаційної влади полягає у розкритті, поясненні слухачам причинно-наслідкових, логічних взаємозв'язків між їх діями, поглядами та реалізацією важливих для них потреб, цінностей. Слухач справді може змінити свою поведінку і погляди, якщо буде впевнений, що від цього в його житті станеться або не станеться щось значне, важливе.       Форми влади (впливу) залежно від наслідків їх застосування можна поділити на власне виховні і керуючі. До перших належать ті, в результаті яких відбуваються відносно стабільні зміни в мотиваційно-ціннісній сфері та поведінці слухачів: референтна, експертна, інформаційна. Якщо результатом впливу є лише ситуативні зміни психічного стану та поведінки вихованців в умовах постійного зовнішнього контролю з боку вихователя, то слід говорити про керуючі форми влади: нормативну, владу примусу і винагороди.