Сільське господарство

Сільське господарство є другою після промисловості сферою матеріального виробництва. У ньому зосереджено майже 25% основного виробничого капіталу, 20% усіх зайнятих в економіці, створюється 20% національного продукту. Загалом ці дані засвідчують низьку ефективність не лише сільського господарства, а й усієї національної економіки.

Сільському господарству властиві такі особливості:

• основним засобом виробництва є земля, наділена родючістю;

• рослини і тварини одночасно є і засобами, і предметом праці; Сільськогосподарське виробництво потребує інституційних і економічних умов, які б регулювали відносини власності, забезпечували високоефективне виробництво і реалізацію продукції. Сільськогосподарські виробники повинні стати повноправними суб' єктами ринку.

У структурі сільського господарства відокремлюють дві галузі - рослинництво і тваринництво. Рослинництво охоплює зернове господарство, виробництво технічних культур, картоплярство, овочівництво, баштанництво, плодівництво; тваринництво — скотарство, свинарство, вівчарство і козівництво, птахівництво, рибальство, бджільництво та інше.

Територіальна організація апк

Під територіально-функціональною структурою АПК розуміють сукупність взаємопов'язаних територіальних частин (утворень, елементів). У науковій літературі існує кілька підходів до їх виділення. Перший з низ базується на виділенні локальних, регіональних і загальнодержавного АПК. Зокрема, локальні АПК, як правило, охоплюють території окремих низових адміністративних районів чи їх груп, що характеризуються подібністю природних і суспільно-географічних передумов розвитку. Прикладом локального АПК можуть служити поліська, лісостепова чи передгірна частина Львівщини, гірська, передгірна чи низовинна частина Закарпаття. Регіональні АПК охоплюють території окремих адміністративних областей чи їх груп — АПК Львівської області чи АПК Карпатського регіону. Загальнодержавний АПК - це сукупність взаємодіючих регіональних і локальних АПК країни.

В Україні за природно – кліматичними ознаками виділять кілька зональних АПК:

• Поліський АПК сформувався в межах Українського Полісся і охоплює частину Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської областей. Його спеціалізація – молочно-м’ясне скотарство, льонарство, картоплярство, і частково зернове господарство.

- Лісостепове АПК – до нього належать частина Львівської та Чернівецької областей, східна частина Івано-Франківської, Тернопільської, Хмельницької, північна частина Кіровоградської, Черкаської та Полтавської областей, південна частина Волинської, Київської, Житомирської та Сумської областей. Його спеціалізація – виробництво цукрових буряків, зерна, скотарство та свинарство, розвинутим є виробництво картоплі, овочів, соняшнику, м’яса птиці

• Степовий АПК – охоплює Одеську, Миколаївську, Херсонську, південь Кіровоградської, Дніпропетровську, Запорізьку, Донецьку, Луганську області, АР Крим. Його спеціалізація – виробництво зерна, соняшнику, скотарство, виноградарство, овочівництво, свинарство, вівчарство, птахівництво.

- АПК гірських і перед гірських районів – охоплює райони Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької областей та півдня Криму, спеціалізується на вівчарстві та скотарстві.

Інший підхід до виділення елементів територіальної структури АПК полягає у врахуванні виробничо-технологічних зв'язків підприємств, що переробляють сільськогосподарську сировину, тобто переробні підприємства розглядаються як територіальні інтегратори агропромислових зв'язків. Тому поділяють такі елементи територіальних структур АПК:

1. агропромисловим пункт (центр) - переробка в одному населеному пункті одного або кількох видів сільськогосподарської сировини, виробленим сільськогосподарськими підприємствами місцевої сировинної зони. Якщо переробляють один вид продукції, то це називають агропромисловим пунктом, якщо кілька - агропромисловим центром;

2. агропромисловий кущ — компактне розміщення на невеликій території агропромислових пунктів і центрів з їх сировинними зонами;

3. агропромисловий вузол - система компактно розміщених агропромислових підприємств і кущів навколо міста (обласного чи районного центру);

4. агропромислова зона — система агропромислових підприємств, кущів і вузлів, що сформувалися на значній території. Агропромислові зони бувають багатогалузеві, однак у їх межах можна виділити галузеві агропромислові утворення — агропромислові райони.