
- •Тема: Розміщення продуктивних сил і людський фактор
- •Міське і сільське населення
- •Регіональні особливості відтворення населення
- •Тема: Природно-ресурний потенціал і його економічна оцінка в процесі рпс
- •Тема: Промисловість України і форми її територіальної організації
- •Тема : Агропромисловий комплекс України
- •Сільське господарство
- •Територіальна організація апк
- •Тема: Транспортний комплекс України
- •Тема: Соціальний комплекс України
- •Тема: Економічне районування
- •Тема: Наукові основи державної регіональної економічної політики.
- •Тема: Зовнішньо-економічна діяльність України
- •Задача 1
- •Задача 1
- •Задача 2
- •Задача 3
- •Задача 4
- •Задача 5
- •Задача 6
- •Задача 7
- •Задача 8
- •Орієнтовані теми рефератів
- •Рекомендована література
Регіональні особливості відтворення населення
Природний рух населення – зміна чисельності і складу населення в результаті народжуваності і смертності (природного приросту).
Пп =Н – С, де Н – народжуваність., С – смертність
До 1991 р. природний приріст в Україні позитивний. У 1991р. природний приріст став негативним. У 1996р. народжуваність 9,1чол. на 1000 чоловік, смертність 15,2 чол. На 1000чоловік. 2001 р. народжуваність 8,3 чол. На 1000 чоловік, смертність 14,3 чол. на 1000 чоловік.
Пп = 8,3 – 14,3 = -6 (тобто населення зменшилося на 6 чоловік на кожну тисячу)
Причини зменшення природного приросту:
зниження життєвого рівня населення;
екологічна криза;
економічна криза;
зростання розлучень.
В цілому демографічна ситуація в Україні характеризується великою різноманітністю регіональних особливостей.
Природний приріст населення в Україні найвищий у Закарпатській, Рівненській, Івано-Франківській, Волинській, Львівській і Чернігівській областях. Низькі коефіцієнти природного приросту характерні не лише до областей Донбасу і Придніпров’я, але і для Вінницької, Київської, Полтавської, Сумської, харківської, Черкаської та Чернігівської областях.
В Україні зростають масштаби бездітності та однодітності сімей. До того ж, це характерно не лише для міського, а й для сільського населення.
Шляхи поліпшення демографічної ситуації:
проведення економічних реформ;
проведення соціальних реформ;
відновлення генофонду Українського народу.
Демографічна політика – система заходів, що застосовується державою для збільшення або зниження народжуваності в країні.
Демографічна політика в Україні повинна бути спрямована на економічну підтримку молодих сімей; створення нових робочих місць для молоді; збільшення допомог матерям. Велике значення має і моральна підтримка родин, що мають дітей.
Міграції населення – це переміщення населення з постійного місця проживання пов’язане з перетином певних меж (міста, району, області, держави, материка).
Роль міграції у житті суспільства досить значна, особливо відтворенні населення певних регіонів. Відомо, що у міграції беруть участь переважно люди молодих вікових груп. У місцях їх прибуття зростає частка молоді, а значить і можливості покращення демографічної ситуації (створення сім’ї, зростання народжуваності, зменшення частини населення старшого віку).
Міграції відіграють і важливу економічну роль. Вони сприяють територіальному перерозподілу трудових ресурсів, більш повному їх використанні. Крім того, міграція населення сприяє розвитку нових виробництв, освоєнню нових територій.
Починаючи з 1994р. сальдо міграції населення України є від’ємним. Воно досягло своїх максимальних значень у високо індустріальних і гіперурбанізованих областях Донбасу і Придніпров’я.
Основними причинами міграції в Україні є:
різкий склад промислового виробництва;
зниження життєвого рівня населення;
незадоволеність рівнем заробітної плати.
За останні роки на ринку праці відбулися певні зміни, обумовлені структурними перетвореннями в економіці, загострення економічних, демографічних та соціальних проблем. В Україні ринок праці формується за рахунок природного відтворення осіб працездатного віку.
Трудові ресурси - найбільш активна частина населення, здатна до праці. До них належать: чоловіки у віці від 16 до 60 років; жінки від 16 до 55 років. Загальна чисельність трудових ресурсів в Україні – 30 млн. чол.
Загальну структуру зайнятості подано в таблиці.
Структура зайнятості трудових ресурсів (2004р.)
-
Галузь господарства
Частка зайнятих (%)
Промисловість
23
Сільське господарство
21,8
Освіта, наука, культура
10,7
Торгівля, громадське харчування
6,7
Транспорт і звязок
6,0
Будівництво
5,9
Постійно збільшується частка зайнятих у недержавному секторі.
В Україні скалися територіальні відмінності в рівні зайнятості населення. Аналіз балансів трудових ресурсів показує, що чисельність зайнятого населення в економіці України щорічно зменшується. Це обумовлено загальним скороченням населенням і збільшенням чисельності безробітних.
Серед областей з високим рівнем зайнятості у промисловості виділяються Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька.
Найнижча частка зайнятих у промисловості Вінницької, Волинської, Одеської, Тернопільська та Чернігівської областей. Тут переважають зайняті в сільському господарстві.
Найвища зайнятість населення в невиробничій сфері в регіонах із сприятливими рекреаційними умовами: АР Крим, Закарпатській, Львівській, Одеській, Чернівецькій областях.
На даному етапі в Україні не забезпечується повне і ефективне використання трудових ресурсів.
Новим явищем у соціальному житті України є вивільнення (скорочення) працівників з різних галузей народного господарства і поява безробітні.
Безробіття – це соціально-економічне явище, при якому частина робочо сили не зайнята у виробництві товарів і послуг. В реальному економічному житті безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї.
Рівень безробітних є досить диференційованим по окремих районах України. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття характерний для західного регіону; найнижчі показники склалися в Одеській області, містах Києві та Севастополі. Найбільша кількість незайнятого населення – у сільській місцевості.
За 2007 р. рівень безробіття в Україні зріс на 2,1%, що становить близько 2,4 млн.чол.
З урахуванням ситуації на ринку праці слід сконцентрувати зусилля на запровадженні дієвих стимулів прихованого безробіття та створення нових робочих місць, на забезпеченні гарантій зайнятості в процесі приватизації та реструктуризації підприємств, на підпримці підприємництва і самозайнятості населення, на розширенні практики громадських робіт, на розвитку приватного підприємництва, малого бізнесу, сфери послуг, фермерства, на підвищенні гнучкості ринку праці.