Міське і сільське населення

Зміни в динаміці загальної чисельності населення визначаються змінами у розміщенні міського і сільського населення. Розміщення міського і сільського населення має істотний вплив на раціональне розміщення та оптимальний розвиток продуктивних сил.

Аналіз свідчить, що міське населення протягом значного періоду мало стійку тенденцію зростання. Показник питомої ваги міських жителів має суттєві матеріальні відмінності, що видно із таблиці №3.

Таблиця 3

Питома вага міського населення

Область	Міське населення (%)	Область	Міське населення (%)
АР Крим	68	Миколаївська	66
Вінницька	47	Одеська	66
Волинська	52	Полтавська	58
Дніпропетровська	84	Рівненська	47
Донецька	90	Сумська	64
Житомирська	55	Тернопільська	43
Закарпатська	41	Харківська	79
Запорізька	76	Херсонська	62
Івано-Франківська	44	Хмельницька	51
Київська	78	Черкаська	55
Кіровоградська	61	Чернівецька	43
Луганська	87	Чернігівська	57
Львівська	61

Міське населення України проживає у різних типах поселень: в малих, середніх, великих, крупних, і найкрупніших містах, а також у селищах міського типу.

На 1 січня 2002 року в Україні нараховувалося 448 міст і 897 селищ міського типу. В цілому міста становлять лише третину міських поселень України, але в них проживають лише 90% всього населення. В селищах міського типу з людністю понад 20 тис. чоловік проживає менше 2%, а решта у поселеннях до 20тис. чоловік.

Найбільш суттєвим фактором формування чисельності сільського населення є соціально-економічні умови.

Як чисельність сільського населення, так і кількість сільських поселень не є постійною величиною, на характер сільських поселень значно впливають природні умови.

Найбільше скорочення сільського населення за останні роки (скоротилося майже на третину) відбулося у Вінницький, Чернігівській, Хмельницькій, Житомирській областях. Але в області де сільське населення переважає над міським (див. табл. №3).

Урбанізація та проблеми довкілля

Збільшенням питомої ваги міського населення і зростання соціально-економічної ролі міст називається урбанізацією.

В останні роки особливо гостро постала проблема урбанізації з одночасним збереженням сприятливих природних умов проживання. Особливо проблеми збереження належних умов загострюються у високо урбанізованих районах (Донбас, Придніпров’я). У таких районах рівень забруднення повітря, поверхневих вод і землі перевищує можливості їх самоочищення.

Україна належить до країн, що мають високі показники забруднення навколишнього середовища. Основними центрами зосередження екологічних проблем є рівень урбанізованості району, міські агломерації, та крупні промислові центри (зокрема Харківська, Луганська, Донецька, Дніпропетровська областях, у містах Кривому Розі, Маріуполі, Запоріжжі, Єнакієвому, Дебальцевому, Макіївці та інших).

Особливості екологічних умов окремих регіонів повинні враховуватися і при територіальній організації сільськогосподарського виробництва. Це стосується насамперед приміського господарства, оскільки приміські території дуже часто забруднені важкими металами та іншими шкідливими елементами, які потрапляють з продуктом харчування в організм людини.

Один з шляхів їх вирішення полягає в обмежені розміщення нових виробництв у великих містах, концентрація їх в малих і середніх містах, де природне середовище значно краще.

Статево-вікова структура населення дозволяє зробити певні висновки щодо демографічних тенденцій та визначити можливості зміни динаміки чисельності населення в майбутньому.

Аналіз статистичних матеріалів, свідчить що:

Середня тривалість життя – 67 років. У жінок – 73роки, а у чоловіків – 62 роки.

Серед населення переважає група від 20 до 55 років.

Статева структура: жінок – 53%, чоловіків – 47%.

Таке співвідношення пояснюється більшою середньою тривалістю життя в жінок і переважанням числа літніх жінок над числом літніх чоловіків. У інших вікових групах кількість чоловіків і жінок однакова.

Характерною особливістю сучасної статево-вікової структури є:

• зниження частки дітей в загальній чисельності населення;

• зменшення питомої ваги осіб працездатного віку.

Як наслідок “старіння” населення.

Найбільш сприятлива статево-вікова структура у західних областях України. А дослідження регіональних особливостей статево-вікової структури дуже важливе, оскільки воно дає змогу глибше оцінити зміни в демографічній ситуації, визначити особливості формування трудових ресурсів у регіонах.

Національний склад населення та його територіальні особливості

В Україні мешкають представники 100 національностей.

Таблиця 4

Національний склад населення України

Національність	Кількість (тис.чол.)	% від усього населення	Національність	Кількість (тис.чол.)	% від усього населення
Українці	37419	72,1	Поляки	219,2	0,4
Росіяни	11355	22,1	Угорці	163,1	0,3
Євреї	486,3	0,9	Румуни	134,8	0,3
Білоруси	440	0,9	Греки	98,6	0,3
Молдавани	324,5	0,9	Татари	86,9	0,2
Болгари	233,8	0,5	Вірмени	54,2	0,2

Національний склад населення України змінювався протягом історичного періоду і під впливом міграції. За остання роки з України виїжджало більше населення, ніж приїжджало на її територію.

Зміни в національному складі населення України обумовлені поверненням на її території примусово виселених раніше кримських татар та німців.

Розміщення представників всіх національностей по території України можна спостерігати по карті.

Важлива роль у збереженні міжетнічної злагоди в усіх регіонах України належить створенню державою сприятливих умов для національно-культурного розвитку як національних меншин в Україні, так і українців, які проживають у країнах близького і далекого зарубіжжя.