
- •Об'єкт і предмет соціології
- •Функції соціології як науки
- •Місце соціології у системі соціальних та гуманітарних наук
- •Структура системи соціологічного знання
- •Періодизація розвитку соціологічного знання
- •Фундатори академічної соціології, їх погляди на суспільство (о.Конт, г.Спенсер, к.Маркс, е.Дюркгейм, м.Вебер та ін..)
- •Позитивізм о.Конта
- •Органістична концепція г.Спенсера
- •Соціологія е.Дюркгейма
- •10. М.Вебер Взаємозв’язок між протистанськрю етикою та духом капіталізму
- •Матеріалістичне вчення про суспільство
- •Сучасні соціологічні теорії
- •Теорії макрорівня (макросоціологія).
- •Теорія структурного функціоналізму.
- •Теорія конфлікту.
- •Теорії мікрорівня (мікросоціологія).
- •Символічний інтеракціонізм.
- •Етнометодологія.
- •Соціологічна думка в Україні XlX – XX ст.
- •Михайло драгоманов (1841-1895)
- •Михайло грушевський (1866-1934)
- •(21)Поняття соціальної мобільності. Види соц. Мобільності
- •Суспільство як соціальна система
- •Суспільство та проблеми його типологізації
- •Поняття та види соціальних інститутів
- •Соц. Інститути :види та функції
- •Соціальна структура суспільства: визначення,загальна хар-ка
- •Соц. Стратифікація: сутність, історичні типи
- •Соц, статус та соц.. Роль
- •(22)(17)Основні елементи соц.. Структури
- •Сучасні форми соц.. Нерівності
- •Культура: сутність, основні характеристики
- •Культура : сутність та основні функції
- •27. Поняття культури, основні елементи культури
- •Методи соціології культури
- •Культура, цивілізація, суспільство – співвідношення понять
- •(27)Елементи культури їх значення для суспільства
- •Контркультура та субкультура: спільне та відмінне
- •Контркультура - Це субкультура, що різко відрізняється від панівної і є прямим викликом їй.
- •Маскультура форми прояву механізми трансляції
- •Програма соціологічного дослідження
- •Методи збору соціологічної інформації
Сучасні форми соц.. Нерівності
Соц. нерівність – осн. властивість стратифікації. Історія людства не знає сусп. без соц. нерівності. Кожне сусп. намагається організувати “свою” нерівність. Нерівність у доходах, владі, престижності занять, освіті виникла разом з людським суспільством, але попервах вона була дуже незначною, тому стратифікації в простих суспільствах майже не існувало. У складних суспільствах нерівність посилилась і поділила людей спочатку на рабів і рабовласників, потім на касти, верстви, класи. Результати соц. досліджень свідчать, що люди болісно сприймають соц. нерівність. Найчастіше вони вважають своє місце в соц. ієрархії несправедливим. Але те, що за наявності такого невдоволення не відбуваються революції, є результатом дії соц.-нормової системи, соц. інститутів. У сучасному сусп. всі люди мають формально рівні права з народження, сусп., як і раніше підтримує і охороняє свою ієрархію. Однак ієрархічна структура не залишається сталою. Стабільність сусп. залежить від конфігурації соц. стратифікації, від її профілю. Витягнутість профілю по вертикалі свідчить про стабілізацію сусп. відносин. Важливо, щоб ця стабілізація відбувалася не стихійно, а внаслідок дії соц. інститутів. Нерівність – не тільки характеристика сусп., а й важливе джерело її розв. Зрівнялівка в усіх сферах позбавляє індивіда до внутр. стимулу до дій, а отже, забирає в сусп. важливу рушійну силу.
Культура: сутність, основні характеристики
Культура — історично сформована сукупність соціальних норм і цінностей даної суспільної системи. Норми і цінності культури генетично не успадковуються, тому культура своїм існуванням демонструє соціальну природу, виражаючи в кожен момент спрямованість суспільства на створення, збереження і поширення результатів людської діяльності. Культура — не окремі оцінки, норми, не їхній набір, сума, а лише ціннісні моменти, узяті як цілісність.
Культуру розрізняють — матеріальну і духовну.
Матеріальна культура охоплює всю сферу матеріальної діяльності і її результати (знаряддя праці, житла, засобу транспорту, предмети побуту), представляючи матеріалізацію людських ідей, опредмечення знання. Пов’язана з перетворенням навколишнього Середовища, матеріальна культура включає, по-перше, доцільне формування матеріального Середовища виробництва, по-друге, зміна матеріального Середовища побуту, і, по-третє, зміна соціального Середовища фізичного розвитку людини.
Духовна культура — дуже складна і багатогранна система, що включає усі види та форми і рівні суспільної свідомості, системи освіти і виховання, системи установ культури. Сюди ж відносяться усі види пізнання й просвіти, усі форми і типи літератури, мистецтва, філософії, релігії, науки, моральності. Соціологія виходить з того, що духовне виробництво розвивається разом з матеріальним, що в антагоністичних суспільствах культурний розвиток відбиває боротьбу класів і що в індустріальних, постіндустріальних, соціально-інтегрованих суспільствах формується зовсім нова загальнолюдська культура, ядром якої стають загальнолюдські інтереси і цінності. Якщо матеріальна культура переважно представляє досягнення в оволодінні силами природи, то духовна культура характеризує рівень і глибину пізнання природи і суспільства.
Культура — це спосіб засвоєння реальної дійсності на підставі оцінки й виявлення цінностей різних ідей, норм, орієнтацій, засобів, їкі втілені в різних видах дій у різних формах. Вона допомагає людині відрізнити добре від поганого, розумне від дурного, дозволене від не дозволеного, прибуткове від збиткового тощо. У поведінці людей, в їхній діяльності культура втілюється в предметно-речових знаково-символічних формах. Вона здатна розвиватися.
Сприйняття культури відбувається в процесі соціалізації особистості, її виховання й навчання. За допомогою книг, засобів масової нформації, спілкування, спостереження за поведінкою інших та ін.