11. Соц. Інститути :види та функції

Інститути	Функції	Структурні елементи
		ролі
Політичні	Розподіл політичної влади; підтримка за­конів, правил та стандартів	Законодавець, суб’єкт права
Економічні	Виробнича, обмін­на, адаптації, стиму­лююча, інтегратив­на та інноваційна	Роботодавець, підприємець, на­йманий робітник, менеджер, поку­пець, продавець
Освітні	Професійно-економіч­на, трансляції та по­ширення цінностей, забезпечення історич­ної спадкоємності, со­ціалізації, інтегруюча, інноваційна, виховна, соціальної селекції	Учитель, викла­дач, учень, студент
Релігійні	Поглиблення віри, комунікативна, ін­тегративна, психо­терапевтична	Священнослу­житель, миря­нин
Сімейні	Репродуктивна, виховна, соціаліза­ції, комунікативна	Батько, мати, дитина, сестра, брат

Розрізняють явні функції соціальних інститутів, що розкриваю­ться як визнана частина їхніх цілей і латентні функції, котрі здійс­нюються несвідомо і можуть офіційно не визнаватись.

• Задоволення соціальних потреб;

• Закріплення та відновлення соц відносин

Інституціональний аналіз дає змогу з’ясувати причини негатив­них явищ, що зумовлюють соціальну дезорганізацію та кризові явища в суспільстві. Ключовим моментом у розвитку процесів де­зорганізації є руйнування соціальних інститутів, що створює ситуа­цію, яку Е. Дюркгейм назвав аномією, тобто таку ситуацію, коли індивіди не можуть інтегруватися з основними інститутами суспіль­ства і не визнають найбільш значущі соціальні норми.

11. Соціальна структура суспільства: визначення,загальна хар-ка

Соціальна структура – це сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих між собою упорядкованих соціальних спільнот, груп, а також відносин між ними. Суспільство складається з різних соціальних спільнот, груп, які займають різні місця у системі соціальної нерівності.

Диференціація населення суспільства за такими ознаками, як влада, власність, доход та інше спричинена політичними, культурними і економічними відносинами.

Соціальні спільноти – це такі об’єднання людей, які виникають та формуються на основі: 1. культурно-історичної самобутності (народи, нації); 2. родинних зв’язків та схожості стадії життя (сімейні, статево-вікові та ін.).

Соціальні спільноти також розрізняються за професійно-кваліфікаційними, територіально-регіональними ознаками. Основні види соціальних спільностей:

• За ступенем стійкості:

1. тимчасові,  нестійкі (туристична   група, пасажири вагона, мі­тингова група);

2. середньостійкі (тру­довий   колектив   за­воду, шкільний клас, бригада   будівель­ників);

3. стійкі (клас, нація)

• За розмірами:

1. великі (класи,  соціальні   прошарки, верстви   населення, нації);

2. середні (мешканці міста, робітники підприємства-гіганта);

3. малі (сім’я, екіпаж космічного корабля, колектив малого підприємства)

• За змістом:

1. соціально-класові (класи, соціальні групи);

2. соціально-етнічні (нації, народності та ін.);

3. соціально-демогра­фічні (жінки, чоло­віки, діти, молодь, пенсіонери);

4. соціально-професійні (лікарі, викладачі, шахтарі та ін.);

5. соціально-територі­альні (мешканці міс­та, села, району, об­ласті, країни)

Соціальні інститути – це стійкий комплекс формальних і неформальних норм, правил, принципів, які регулюють різні сфери людської життєдіяльності й організовують їх у систему соціальних статусів та ролей.

Види (економічні (власність, ринок, гроші, з\п), політичні (держава, суд, армія, пп), духовно-культурні (наука, освіта, виховання), інститути у сфері сім’ї(сім’я, материнство, шлюб, батьківство))

Поняття “індивід” характеризує людину як відособ­леного, поодинокого, конкретного представника людської спільності (конкретний учень, студент, викладач, бізнесмен). Це поняття в соціології використовується тоді, коли треба розглянути конкретних людей як членів якоїсь спільноти, групи, класу, нації чи представників вибіркової сукупності. Існує специфіка використання цього поняття в соціології. Опитавши, наприклад, сто офіцерів, соціолог отримує інформа­цію від конкретних індивідів, і вона є суб’єктивною, але шляхом застосування певних соціологічних процедур здобуває знання про суспільну думку типового офіцера, що набуває об’єктив­ного характеру.

Під соціальною структурою суспільства розуміють сукупність його складових і зв’язків між ними. Існують різні підходи до визна­чення цих складових. Відомий російський соціолог А. І. Кравченко трактує структуру суспільства, як сукупність статусів і ролей, функ­ціонально зв’язаних між собою. Провідні українські політологи В. П. Андрущенко, Н. І. Горлач визначають сутність соціальної структури суспільства як сукупність взаємозв’язаних і взаємодіючих упорядкованих стосовно одна одної соціальних спільнот, прошар­ків, груп, а також відносин між ними.