
- •Об'єкт і предмет соціології
- •Функції соціології як науки
- •Місце соціології у системі соціальних та гуманітарних наук
- •Структура системи соціологічного знання
- •Періодизація розвитку соціологічного знання
- •Фундатори академічної соціології, їх погляди на суспільство (о.Конт, г.Спенсер, к.Маркс, е.Дюркгейм, м.Вебер та ін..)
- •Позитивізм о.Конта
- •Органістична концепція г.Спенсера
- •Соціологія е.Дюркгейма
- •10. М.Вебер Взаємозв’язок між протистанськрю етикою та духом капіталізму
- •Матеріалістичне вчення про суспільство
- •Сучасні соціологічні теорії
- •Теорії макрорівня (макросоціологія).
- •Теорія структурного функціоналізму.
- •Теорія конфлікту.
- •Теорії мікрорівня (мікросоціологія).
- •Символічний інтеракціонізм.
- •Етнометодологія.
- •Соціологічна думка в Україні XlX – XX ст.
- •Михайло драгоманов (1841-1895)
- •Михайло грушевський (1866-1934)
- •(21)Поняття соціальної мобільності. Види соц. Мобільності
- •Суспільство як соціальна система
- •Суспільство та проблеми його типологізації
- •Поняття та види соціальних інститутів
- •Соц. Інститути :види та функції
- •Соціальна структура суспільства: визначення,загальна хар-ка
- •Соц. Стратифікація: сутність, історичні типи
- •Соц, статус та соц.. Роль
- •(22)(17)Основні елементи соц.. Структури
- •Сучасні форми соц.. Нерівності
- •Культура: сутність, основні характеристики
- •Культура : сутність та основні функції
- •27. Поняття культури, основні елементи культури
- •Методи соціології культури
- •Культура, цивілізація, суспільство – співвідношення понять
- •(27)Елементи культури їх значення для суспільства
- •Контркультура та субкультура: спільне та відмінне
- •Контркультура - Це субкультура, що різко відрізняється від панівної і є прямим викликом їй.
- •Маскультура форми прояву механізми трансляції
- •Програма соціологічного дослідження
- •Методи збору соціологічної інформації
Поняття та види соціальних інститутів
Соціальний досвід свідчить, що для людського суспільства необхідно закріпити деякі типи соціальних відносин, зробити їх обов’язковими для всіх членів суспільства чи для його групи, забезпечити цілісність системи. З метою збереження цілісності, в якій зацікавлена спільнота, люди утворюють систему установ, які закріплюють нормативне регулювання відносин і контролюють поведінку своїх членів. Соціальний інститут - це стійкий комплекс формальних і неформальних норм, правил, принципів, які регулюють різні сфери людської життєдіяльності й організовують їх у систему соціальних статусів та ролей. Інтеграція індивідів у соціальне об’єднання (групу, спільноту чи суспільство) передбачає не лише зацікавленість людей у створенні таких зв’язків, але й наявність можливостей комунікацій – спільної цілісно-нормативної системи, мови тощо. Соціальний інститут виникає та функціонує, задовольняючи якусь соціальну потребу. Коли ця потреба стає незначною чи зовсім зникає, то поступово зникає і соціальний інститут, який її задовольняв. Кожна людина має індивідуальну комбінацію потреб. Проте фундаментальних (важливих для всіх) потреб не так уже й багато. їх п’ять і стільки ж головних соціальних інститутів: • потреба у відтворенні роду — інститут сім’ї та шлюбу (сім’я, материнство, шлюб, батьківство, діти…); • потреба у виробництві та розподілі засобів існування – економічні інститути (власність, ринок, гроші, з\п), виробництво; • потреба в безпеці, соціальній злагоді та порядку – політичні інститути (держава, суд, армія, пп), держава; • потреба в переданні знань і набутих цінностей, соціалізація нових поколінь – інститут освіти (наука, освіта, виховання); • потреба у вирішенні духовних проблем, переданні духовних цінностей і ритуалів, які підтримують у суспільстві солідарність та злагоду – інститут релігії.
Соц інститути створюються та розвиваються століттями, вони безперервно удосконалюються разом з прогресивним рухом суспільства.
Процес утворення соціального інституту – інституціоналізація - передбачає такі етапи: 1) виникнення потреби, задоволення котрої вимагає спільних організованих дій; 2) формування спільних цілей; 3) поява соціальних правил і норм у процесі стихійної соціальної взаємодії; 4) поява процедур, пов’язаних із нормами та правилами; 5) інституціоналізація правил, норм, процедур, тобто їхнє прийняття та практичне застосування; 6) визначення системи санкцій і ролей, що охоплюють усіх членів соціального інституту.
Соціальні інститути можуть бути формальними та неформальними. У межах формальних інститутів взаємодія суб’єктів відбувається на основі законів і правових актів, формальних регламентів, правил та постанов. Неформальні інститути, незважаючи на досить чітку регламентацію, не мають формально закріплених законів, правил, норм (наприклад, дружба, сусідство та ін.).У соціальних інститутів є не лише функції (позитивна роль у суспільстві), але й дисфункції (шкода, яку вони чинять суспільству).Функції сприяють зміцненню, виживанню, саморегуляції соціальної системи. Дисфункції ведуть до дезорганізації, зміни та руйнування структури.