Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Соціологія_Уляна.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
532.73 Кб
Скачать

14. Основні етапи розвитку соціологічного знання про економічну сферу

Перший етап (кінець ХVІІІ – початок ХІХ ст). Для цього етапу характерним є розвиток декількох основних економічних теорій. Це, перш за все, теорія економічного лібералізму А. Сміта. Він поділив суспільство на 3 природних класи: наймані робітники, капіталісти і великі землевласники. Економіка (за А. Смітом) є самодостатньою і не потребує зовнішнього впливу і втручань з боку політики і держави. Другою помітною фігурою в дослідженні економіки на першому етапі був Д. Рікардо. Ще однією помітною фігурою першого етапу є англійський вчений Т. Мальтус (1766 – 1834). Він першим звернув увагу на взаємозв’язок динаміки виробництва і народонаселення. Зростання населення відбувається у геометричній прогресії, а виробництва життєвих благ – в арифметичній. Саме тому, за його теорією, у суспільстві завжди буде поділ на бідних і багатих.

Другий етап (майже вся сер. Частина ХІХст.)пов’язаний з ім’ям К. Маркса На той час капіталістична економіка запрацювала вже на повну силу і виявила основні свої соціальні протиріччя: криза початку XIX ст., анатагонізм праці і капіталу, безробіття, відчуження робітника від продукту своєї праці тощо. Всі ці чинники сприяли тому, що у своїй теорії К. Маркс дійшов висновку про всезагальний закон суспільного життя: економічна діяльність є головною для суспільства і людини, саме вона формує її суть і соціальну природу. Теорія К. Маркса багато в чому була новою і прогресивною, деякі її положення не втратили значення і сьогодні (наприклад, вчення про відчуження людини від її власної суті), але в ній було й досить хиб. Зокрема з її полю зору випала конкретна людина, якій не знайшлося місця у виробленій К. Марксом теорії суспільно-економічних формацій.

Третій етап (кін.ХІХ-сер.ХХ ст.) пов’язаний з виникненням і усвідомленням вченими нових рис капіталістичної економічної системи. Е. Дюркгейм одним з перших відмітив той факт, що економічна система не тільки породжує соціальні конфлікти, як це стверджував К. Маркс, а й творить інтеграцію. Спеціалізація діяльності все більше об’єднує людство, веде його від механічної до органічної солідарності. Е. Дюркгейм джерелом класової боротьби вважав «ненормальний» розподіл праці між індивідами. Отримання привілейованого положення у суспільстві у спадок веде до руйнування злагоди між індивідуальними нахилами та родом діяльності. Відбувається нібито насильницький розподіл праці, порушується солідарність людей і, як наслідок цього, виникає класова боротьба.

М. Вебер,оцінюючи капіталізм в цілому, визначав його як ідеальний тип улаштування суспільства. І хоча в дійсності ідеалу нема, соціологія повинна прагнути саме до ідеалу, який для кожної окремої історичної епохи свій. Сучасний ідеал улаштування суспільства він вбачав у капіталізмі, поєднаному з протестантизмом. Свої думки щодо цього він виклав у широковідомій праці «Протестантська етика і дух капіталізму».

Четвертий етап (з середини ХХ ст.), що великою мірою пов’язаний з іменами таких соціологів, як Т. Парсонс та Н. Смелзер по суті став етапом інституціалізації економічної соціології. Вони вперше обґрунтували і визначили предмет дослідження економічної соціології. Але головне, що вони зробили, – це використання структурно-функціонального аналізу економіки. Вони розглядали економіку як одну з підсистем загальної соціальної системи. Функція цієї підсистеми – адаптація суспільства до навколишнього середовища.Спочатку у суспільстві виділяються правова і політична підсистеми і лише після цього – економічна, основою якої є ринок і гроші.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]