12. Соціологічне спостереження: поняття, загальна характеристика.

Одним із методів, яким користуються соціологи для отриманняінформації, є спостереження.

Спостереження - це метод, за допомогою якого відбувається прямареєстрація подій їх свідками. Знання, отримане шляхом спостереження, маєтакі особливості:

• пов'язаність з дослідницькою метою тавизначеними завданнями;

• передбачуваність чіткого планування;

• фіксування отриманої інформації у щоденниках або протоколах;

• необхідність контролю на обґрунтованість та сталість отриманих даних.

Найпоширенішою є класифікація спостережень в залежності відстановища спостерігача на включене та невключене спостереження.

Включене спостереженняпередбачає входження у соціальнесередовище, адаптацію до нього дослідника.

Модифікацією такого спостереження стимулююче спостереження.

Якщо мета дослідження пізнавально-аналітична або практична і передбачає прийняття управлінських рішень, то активне втручання соціолога у події є доцільним. Створюючи нестандартні ситуації, дослідник вивчає реакцію об'єкта спостереження на свої дії, стимулює його діяльність, що дає можливість краще вивчити його стан, побачити те, що неможливе у звичайній ситуації. Перевагами такого спостереження є отримання яскравих, безпосередніхвражень, можливість краще зрозуміти вчинки людей та дії соціальнихспільнот.До недоліків можна віднести те, що дослідник може втратити здатністьоб'єктивно оцінювати ситуацію і перейти на позиції тих, кого вінвивчав.

Невключене спостереженняпередбачаєреєстрацію позиційдослідником, котрий не є членом соціальної групи і спостереження здійснюєніби збоку.В залежності від програми дослідження, його гіпотез, спостереженняможе здійснюватись за орієнтовним планом, що дасть можливістьструктурувати об'єкт, виділити його елементи, якості, функції.Невключене спостереження використовується при дослідженнібуденного життя, де об'єктами є люди, які реагують на поведінкуспостерігача. Для того, щоб звести до мінімуму вплив дослідника на об'єкт,необхідно:

• добитися, щоб люди не знали, що за ними спостерігають або забули проце;

• створити у людей хибне уявлення про мету спостереження.

13. Німецька формальна філософія (Зіммель, Тьонніс)

Георг Зіммель зробив вагомий внесок у розвиток соціологічної теорії. Досліджуючи проблеми предмета та об'єкта соціології, Зіммель зауважує, що, порівняно з іншими науками, соціологія - це новий тип дослідження, новий метод, який дає змогу підійти до явищ іншим чином. Зіммель будував соціологію на аксіоматичних засадах, будуючи класифікацію, як і Тьонніс, соціальних форм, котра повинна була стати фундаментом для широких історико-соціологічних узагальнень.

Зіммеля справедливо називають майстром феноменологічного аналізу (теоретичного осмислення соціального світу суто в людському бутті), "чистих" (формальних, від слова форм) суспільних форм, хоча його висновки ґрунтуються на інтерпретації конкретних форм людської взаємодії - праця, конкуренція, панування та ін. Він акцентував увагу на формах соціальної взаємодії, які мають "перегинаючий" для людини характер, піддавши при цьому аналізу насамперед такі форми, як конфлікт, конкуренція, підкорення, авторитет, договір.Г.Зіммель виступає основоположником так званої, формальної соціології. Предметом соціології вчений вважає форми соціальної взаємодії людей, що зберігаються при всіх змінах конкретного історичного змісту. Основною клітиною суспільства Зіммель вважав взаємодію. Він зазначав, що суспільство взагалі являє собою взаємодію індивідів

Фердинанд Тьонніс одним з перших спробував створити в соціології єдину, логічно струнку систему понять, показати її багатоманітність. Саме він розрізняв чисту, прикладну та емпіричну соціологію. Перша аналізує суспільство "анатомічно", в "стані спокою" (соціальна статика), друга - механізми розвитку (соціальна динаміка). Третя вивчає факти життя сучасного суспільства на основі статистичних даних. Основним у творчості німецького соціолога є його вчення про соціальні відносини та соціальні зв'язки. Він розробив новий підхід до розуміння суспільства, форм соціального життя. Одним із структурних елементів суспільства Тьонніс вважає "гемайншафт" - життєвий організм суспільства, щось на зразок малої первинної групи із сильнодіючими функціями соціального інституту. Гемайншафти бувають мовними, сімейними, побутовими, релігійними, виробничими, науковими, торговельними та ін.

Сам Тьонніс проводив емпіричні дослідження стосовно злочинності, самогубств, політичної діяльності.