- •1.Розуміюча соціологія та теорія соціальної дії м.Вебера.
- •2. Основні складові соціології політики.
- •3. Обробка та аналіз соціальної інформації
- •4.Структурні парадигми соціології 20 століття
- •5. Аналіз політичного процесу в сучасній соціології.
- •6. Соціометричне опитування.
- •7.Інтерпретативні парадигми соціології 20 століття
- •8. Роль соціології в дослідженні економічних процесів в сучасній Україні.
- •9. Види спостереження: характеристика, специфіка застосування.
- •10. Емпірична соціологія хх ст..
- •11. Поняття та категорії соціології праці та управління.
- •12. Соціологічне спостереження: поняття, загальна характеристика.
- •13. Німецька формальна філософія (Зіммель, Тьонніс)
- •14. Основні етапи розвитку соціологічного знання про економічну сферу
- •15. Метод експерименту в соціології.
- •16. Соціологія е.Дюркгейма.
- •17. Становлення соціології праці та управління.
- •18. Аналіз документів в соціології: поняття, види, можливості, напрями використання.
- •19. Соціологічний психологізм в історії соціології.
- •20. Основні поняття та категорії економічної соціології.
- •21. Особливості інтерв’ю як методу збору соціологічної інформації.
- •22. Соціологічна концепція марксизму.
- •23. Соціологія молоді в Україні.
- •24. Анкетування та специфіка його використання в соціологічному дослідженні.
- •25. Соціологічний позитивізм: основні ідеї і представники.
- •26. Соціологія молоді: основні поняття, категорії.
- •27. Соціологічне опитування як метод соціологічного дослідження, різновиди опитування.
- •28. Соціологічні проблеми психоаналізу з.Фрейда.
- •29. Основні риси української етнонаціональної спільноти.
- •30. Вибірка у соціологічному дослідженні.
- •31.Соціологія г.Спенсера.
- •32.Тенденції розвитку сучасної сім»ї.
- •33. Програма соціологічного дослідження: поняття, призначення, компоненти.
- •34. О.Конт – родоначальник соціологічної науки.
- •35.Поняття соціологічно статусу та соціальної ролі.
- •36. Види та функції соціологічного дослідження.
- •37. Поняття соціальних відносин та їх класифікація
- •38. Основні критерії та підходи до типологізації сім’ї.
- •39. Поняття, етапи соціологічних досліджень.
- •40. Поняття та основні чинники соціальних змін
- •41. Соціологія права
- •42.Фемінізм: сутність, етапи, напрями
- •44. Система соціального контролю: поняття та класифікація
- •45. Сутність та основні категорії гендерної соціології.
- •46. Поняття соціальної взаємодії та її класифікація.
- •47.Система категорій та основні підходи соціологічного дослідження сімї.
- •48. Соціологія екології
- •49. Теорія соціальної стратифікації, моделі соціальної нерівності.
- •50. Поняття сім’ї в соціології.
- •51. Соціологія села: основні категорії, проблематика, підходи.
- •52. Соціальна мобільність та проблеми маргінальності.
- •53. Специфіка соціокультурної ситуації в Україні.
- •54.Урбанізація як соціальний процес та її особливості в Україні.
- •55. Соціальна структура.
- •56. Функції та форми вияву культури в житті людини і суспільства.
- •2.Функції передачі соціальної спадщини.
- •57. Соціальна структура міста та її функціонування.
- •58.Типи суспільств.
- •59. Визначеня поняття «культура» як соціальної системи.
- •60. Соціологія міста: історія розвитку, предмет, основні категорії.
- •61. Основні етапи розвитку української соціології
- •62. Соціальна динаміка
- •63. Методологічні основи та методи соціального прогнозування
- •65. Основні проблеми соціології особистості.
- •66. Поняття та категорії етносоціології (етнос, народність, нація)
- •69. Сучасні форми релігійної поведінки та її значення у житті соціальних спільнот.
- •72. Релігія як соціальний інститут, її функції в суспільстві.
- •75. Соціологічні дослідження політичних процесів в Україні
- •76. Еволюція уявлення про суспільство та теорії його походження.
- •77.Соціологічні погляди та вчення про особистість.
- •78. Електоральна соціологія: історія, теорії, методи.
- •79. Основні функції соціології. Її роль у розвитку суспільства.
- •80. Поняття і категорії соціології особистості
- •81. Громадська думка: поняття, структура, канали висловлювання, опитування громадської думки.
- •82. Структура соціологічного знання.
- •83. Етапи соціального конфлікту та шляхи розв’язання.
- •84. Соціологія громадської думки, її предмет, категорії, функції.
- •85. Об’єкт і предмет соціології.
- •86. Девіація як соціальне явище.
- •87 Сучасні концепції виборчої поведінки громадян.
- •88. Поняття соціології.
- •89. Сутність та типологія соціальних конфліктів.
- •Типологія конфліктів.
44. Система соціального контролю: поняття та класифікація
Соціальний контроль - це засоби переконання, навіювання, приписів та заборон; система примусу (аж до застосування фізичного насилля); система способів виразу визнання, відзначення, нагород, завдяки яким поведінка підгруп та індивідів приводиться у відповідність прийнятим зразкам, цінностям*
Залежно від суб'єкта розрізняють чотири види соціального контролю:
1. Адміністративний соціальний контроль. Здійснюється представниками адміністрації підприємства, керівниками різних рівнів відповідно до нормативних документів. У літературі цей вид іще називається зовнішнім контролем, оскільки його суб'єкт, не включений у безпосередньо контрольовану систему відносин і діяльності, знаходиться поза цією системою. В трудовій організації подібне явище можливе завдяки управлінським відносинам, тому тут зовнішнім контролем є той, що здійснюється адміністрацією.
2. Суспільний контроль здійснюється громадськими організаціями (громадські суди і відділи кадрів, групи й пости народного контролю, комісії і бюро) у рамках, передбачених статутами чи положеннями про їхній статус.
Зазначимо, що ефективність суспільного контролю зумовлена організованістю, структурованістю і згуртованістю відповідних громадських організацій. Найбільшого впливу такий контроль зазнає від системи громадських організацій, що перебувають під жорстким управлінням єдиної владної політичної партії, як це було в колишньому СРСР. Контроль через партійні, комсомольські і профспілкові організації на виробництві в поєднанні з адміністративним контролем (адміністрацію також контролювала партійна організація) забезпечував фактично тотальний контроль за поведінкою працівника в сфері праці, служив опорою командно-адміністративного управління народним господарством.
Груповий контроль — це взаємний контроль між членами колективу. Реалізується як у формальних (робітничі збори і конференції, виробничі наради), так і в неформальних різновидах (загальна думка в колективі, колективні настрої). Він виникає за ситуації, коли носіями соціально-контрольних функцій стають самі суб'єкти організаційно-трудових відносин з рівними соціальними статусами. Серед переваг взаємного контролю зазначають насамперед простоту здійснення нагляду за трудовою поведінкою. Механізм нагляду тут максимально простий, оскільки нормальна поведінка чи та, що відхиляється, спостерігається безпосередньо. Ця важлива обставина не тільки забезпечує відносно постійний характер контрольних функцій, а й знижує імовірність помилок при нормативній оцінці, пов'язаних з перекручуванням фактів у процесі проходження інфор 4. Самоконтроль — це усвідомлена регуляція власної трудової поведінки на основі самооцінок та оцінок на відповідність чинним вимогам і нормам. Як бачимо, самоконтроль — це специфічний тип поведінки суб'єкта організаційно-трудових відносин, за якого він самостійно (поза фактором зовнішнього примусу) здійснює нагляд за власними діями, поводиться відповідно до прийнятих норм. Основна перевага самоконтролю — обмеження необхідності спеціальної контрольної діяльності з боку адміністрації. Крім того, він надає працівникові відчуття свободи, самостійності, особистої значущості. У деяких випадках самоконтроль більш компетентний. Ще одна перевага пов'язана з тим, що цей вид соціального контролю ґрунтується на матеріальних і моральних інтересах як мотивах.