19. Соціологічний психологізм в історії соціології.

Соціологічний психологізм - плюралістичне напрямок соціології, яка приймає в якості основної передумови дослідження і пояснення соціальних явищ і процесів дію і взаємодію суспільних, групових та індивідуальних психічних факторів. Сцієнтистські філософія та соціологія як нова наука про суспільство були створені в процесі і результаті подолання кризи європейської соціальної думки кінця 18 - початку 19 ст. Створення основ соціології здійснювалося філософами, що зумовлювало її спряженість з філософськими традиціями, зміст, форму, спрямованість розвитку і долю. Родоначальники соціології запропонували різні версії організації соціологічного знання, які умовно можна позначити як Фізикалістськи (Конт), біологістскую (Спенсер) і філософістскую (Маркс, Енгельс).

У процесі формування загальних уявлень про існування соціології, її предмет, метод, цілі, завдання, і т.д. в структурі соціологічного знання під впливом вже наявних версій, а також соціальної філософії, психології та антропології, поступово склалася обновлена альтернатива існуючим версіям соціології, ориентировавшаяся на соціологічне дослідження різного роду психічних моментів і являє собою психологічну версію організації соціологічного знання. Після проходження латентної фази розвитку ця версія сформувалася як соціологічний напрям, зазвичай позначається як психологічна школа в соціології, психологізм у соціології, психологічні ідеї в соціології, психологічна соціологія, школа психологізму в соціології, психологічний напрям в соціології і т.д.

Еволюція СП. характеризується наявністю різноякісних станів, які можуть інтерпретовані як три основні етапи його розвитку: створення і становлення СП.; твердження, конституювання та інституалізація СП.; формування соціологічного неопсіхологізма. На етапі створення та становлення СП. (що відбувався переважно на регіональному рівні зусиллями таких мислителів, як Гумплович, Тард, Лебон, Уорд, Петражицький, Смолл, Мак-Дугалл та ін) були визначені його основні проблемні поля, розроблені понятійно-проблемні комплекси і власний категоріально-понятійний апарат, створені і отсепаріровани різні теорії.

Основні різновиди сучасного СП.: Біхевіористська і необихевиористской соціологія (Дж. Уотсон, Хоманс та ін), фрейдистська соціологія, індивідуальна та аналітична псіхосоціологія (Адлер, Юнг), сексуально-економічна псіхосоціологія (Райх), неофрейдистские соціологія (Фромм, Хорні та ін .), соціометрія (Морено), псіхосоціологія людських відносин (Мейо та ін) і пр. - формувалися під визначальним впливом різноманітних орієнтацій біхевіорістского, фрейдистського і Персонологічні толку, а також ідей впливових філософій нашого часу (від прагматизму й екзистенціалізму до неомарксизма включно)

В останні десятиліття розвиток СП. визначається посиленням його філософських, психологічних і антропологічних компонентів, оперативної адаптацією прикордонних ідей і концепцій, активним використанням феноменологічної та етно-методологічної соціології, структурного функціоналізму, екзистенціального психоаналізу, екзистенціального аналізу, егопсіхологіі, трансакційного аналізу, медичної антропології, психосоматики, психоісторії та ін Парні процеси освоєння нових проблемних полів, розширення категоріально-понятійного апарату при відносній стабілізації його на основі психоаналітичних орієнтацій дозволяють вважати, що в даний час йде процес формування соціологічного неопсіхологізма (Еріксон, Л. де Моз, Ф. Александер, Ш. Селеснік та ін.) У ході формування соціологічного неопсіхологізма все більш виразно проявляється інтегральна функція СП., Що дозволяє інтерпретувати його як інтегральну галузь знання та соціальної думки.